В кратце,после Второй Мировой войны мир разделился на два лагеря СССР социализм,США капитализм.В1949г создано НАТО,сначала в нее вошли 12стран,США,Франция,Великобритания,Канада и т.д.А в 1955г Организация Варшавского договора во главе с СССР и другими странами соцлагеря.В 1949г СССР создал атомную бомбу,США через год,и так везде и во всем.Противостояние двух великих держав стало противостоянием двух военно-политических блоков.Короче мир раскололся на две части и стал всеобщим.Такой мир получил название биполярный или двухполюсный.
В чем главные причины того, что оно в основном было завершено к началу 50-х гг.?
Послевоенное восстановление народного хозяйство происходило из-за: - увеличения численности городского населения, и уменьшения сельского; - появление «рабочих скоростников»; - немецкая репарация; - использование труда пленных и заключенных; - использовалась централизованная экономическая модель; - средства перераспределялись из легкой промышленности, сельского хозяйства и социальной сферы в военную и тяжелую промышленность.
Какие факты позволяют вам согласиться или не согласиться с этим утверждением?
Я не соглашусь и приведу в пример два факта. Советский строй – строй унифицированный, не было представителей различных этносов, был только «советский народ» и эта нация ассимилировала другие этнические группы и идентификации.
Но национальные движения и конфликты на национальной почве в социалистических республиках существовали. И все эти конфликты разрешались расстрелами, а не эффективной политикой и успешности строя.
Почему усилия властей были сосредоточены на разгроме новых научных направлений: генетики, кибернетики и др.?
По мнению советской власти, подобные научные направления подрывали основы социализма и являлись империалистическими науками, что не имело место в СССР. Например, генетика - наука о изменчивости - не могла быть в советских учебниках.
Одни историки приписывают главную вину за развязывание «холодной войны» Западу, другие – СССР, третьи – обеим сторонам. Какова ваша позиция?
Я думаю, что обе стороны – СССР и США – виноваты в развязывании «холодной войны», потому что в геополитических конфликтах всегда замешаны обе стороны. Ни один из субъектов не старался противостоять развитию конфликта.
Адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. Паланкова старшина зосереджувала у своїх руках військову, фінансову, судову та адміністративну владу.
Адміністративним центром Запорожжя була Січ. На Січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували всіх козаків. Запорозька адміністрація, як і раніше, обиралася козаками на радах, перед якими вона і мала звітувати. Вища військова або кошова старшина обиралась один раз на рік на загальній військовій або січовій раді, яку за звичаєм скликали 1 січня. У другій половині XVIII ст. роль січових рад зменшилась, натомість посилилось значення старшини. Земля вважалася загальновійськовою власністю. Кожний козак, який мав певне майно і був спроможний вести власне господарство, міг отримати її від коша у власність і заснувати власний зимівник (хутір). Свій зимівник козак міг продати, віддати в заставу, подарувати тощо. Однак козацька старшина самочинно привласнювала пасовища, рибальські та мисливські угіддя. Вона встановлювала звичай збирати з шинкарів і ремісників двічі на рік «подарунок» на свою користь.
Освоєння нових земель. Нова Січ значно відрізнялася від Запорозького війська по¬передніх часів. Козацька старшина перетворилася на заможних землевласників. Основою їхньої діяльності став розвиток господарства, а не військові походи. Козацька старшина перетворила Запорожжя часів Нової Січі на край квітучої ринкової економіки, що базувалася на передових господарських засадах. Однак разом із тим виникли й нові проблеми.
На Запорожжя тікали, щоб не працювати на панів і жити «по-людськи». Але у XVIII ст. війни бували досить рідко і не приносили такого збагачення, як раніше. Для того щоб прожити, козакам доводилося ставати до роботи. Господарем його був представник козацької старшини, який мало чим відрізнявся від пана.
Яскравим свідченням соціальних проблем на Запорожжі ставали повстання незаможних козаків і зворотні хвилі втікачів. Вони переселялися на засновані російським урядом «слободи». Це із середини руйнувало весь соціальний організм Нової Січі.
Одночасно із цим козацька старшина була неспроможна власними силами швидко колонізувати всі землі Запорожжя. Небезпеку цього добре розумів останній кошовий отаман Війська Запорозького Низового Петро Калнишевський (1690—1803).
За розпорядженням кошового всіх селян-утікачів, що прибували на Січ, перестали записувати до козацькогореєстру. їх розселяли «слободами» на вільних землях, «щоб сторонні не мали можливості влазити до тих місць». За час свого гетьманування П. Калнишевський заснував кілька сотень нових сіл на землях Запорожжя. Однак, для того щоб перешкодити намірам російського царизму, цього було недостатньо.
Обмеження російським урядом «вольностей» Запорожжя.