1. г) Болгария
2. а) Версальский мирный догор.
3. в) адмирал А.В.Колчак.
4. а) Г.Е.Львов.
5. г) передачи промышленности в частные руки.
6. б) кадетом.
7. г) Турция
8. б) Брестский мир.
9. г) А.Ф.Керенский.
10. а) отречение Николая II от престола.
11. б) политику "военного коммунизма".
12. в) меньшевиком.
1. К причинам начала Гражданской войны можно отнести: противоречия в обществе из - за смены власти, разгон большевиками Учредительного собрания, подписание Брестского мира с Германией, иностранная интервенция в России и др.
Гражданская война делится на 3 этапа:
Первый этап (октября 1917 - ноябрь 1918 ). На этом этапе происходит формирование и становление вооружённых сил противоборствующих сторон, образование основных фронтов борьбы между ними.
Второй этап (ноябрь 1918 года - конец марта — начало апреля 1920 года) - происходят главные сражения между РККА и Белыми армиями и наступил коренной перелом в Гражданской войне.
Третий этап (март 1920 - октябрь 1922) - основная борьба происходила на окраинах страны и уже не представляла непосредственной угрозы власти большевиков.
Большевики победили в этой войны в следствие того, что они создали пятимиллионную регулярную армию при широком участии старых военных специалистов, а также их система «военного коммунизма» фактически превратила страну в единый военный лагерь.
Главным итогом Гражданской войны стало утверждение советской власти.
Изначально целью походов Александра Македонского были не завоевания Азии и не покорение Египта. Основной целью молодого царя было удержание престола после смерти отца Филиппа II. Весть о его смерти стала причиной для наступления неспокойных времен во многих греческих городах, а также в местных племенах.
После восстановления власти на севере и юге страны, а также устранения всех политических оппонентов, началась военная кампания против Персии. Официально целью похода Александр Македонский выбрал именно отмщение за поруганные реликвии греков. Хотя на практике уже в самом начале своего правления поставил цель заполучить власть над всей Азией. Для этого изначально была собрана довольно небольшая армия из 15 тысяч человек, которая регулярно пополнялась рекрутами из завоеванных стран, а также Македонии и Греции.
Молодой царь ставил очень высокие цели, которых успешно добивался. По словам современников, оценивавших итоги походов Александра Македонского, они принесли ему «больше славы, чем денег». Несмотря на все величие его армии и вклад в мировую историю, все 12 лет военных действий принесли стране огромный ущерб, ведь на войну были отправлены десятки тысяч молодых крепких мужчин, из которых большинство погибли либо обосновались в Азии. Из сохранившихся данных о пополнении армии большими группами солдат можно выделить:
в Сидон были переправлены 4 тысячи наемников из Греции;
перед битвой при Гавгамелах войско пополнилось на 15650 человек (всадники, тралы и пехота).
Каждый военный поход подпитывался новой кровью молодых македонян, благодаря чему армия сохраняла свою бое до последнего дня жизни Александра. В большинстве своем они были убиты либо пали от болезней и пустынной жары. Не миновала участь смерти после короткой лихорадки и самого полководца.
Отдельного внимания ученых заслуживает деление добычи после завоевания различных городов. Все богатства доставались только самым привилегированным приближенным императора, тогда как обычные солдаты и их семьи даже не были освобождены от налогов. Подобное право давалось в исключительных случаях, причем считалось большим благодеянием от полководца. Одним из ярких примеров стала битва при Гранике, где каждый павший воин был похоронен с оружием, а его семья освобождалась от обязательных работ и налогов. В это же время вельможи одаривали своих гостей и приближенных таким количеством золота, что многие одаряемые вкладывали подарки в покупку земли, недвижимости и других необходимых ценностей.
Итоги походов Александра Македонского крайне неоднозначны, а об их значимости не устают спорить ученые уже более двух тысячелетий. Ведь в результате деятельности молодого царя Македония и Греция потеряли значительную часть своего народа и понесли огромные финансовые потери. Для обычного народа эти 12 лет стали черной полосой в жизни, которая символизировала потерю близких людей, массовое кровопролитие и снижение достатка.
Відповідь:
ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ – політика низки європ. д-в, серед них Іспанії, Португалії, Швеції, Данії, "Священної Римської імперії германської нації", Пруссії, Російської імперії 2-ї пол. 18 ст., яка здійснювалася під впливом ідей Просвітництва (див. Просвітництва доба) й була спрямована на модернізацію суспільно-екон. життя шляхом реформ законодавства, судочинства, освіти. Характеризувалася лібералізацією у сфері торгівлі, промислів, секуляризацією церк. і монастирських маєтностей, звуженням станових привілеїв дворянства. У Рос. імперії хронологічно обмежується 1740–80-ми рр., до початку Французької революції кінця 18 століття (М.Дружинін), й мала свою специфіку. "Освіченим монархом", який дбає про благо всього народу, намагалася постати рос. імп. Катерина ІІ. Вона підтримувала особисті контакти з діячами епохи Просвітництва. Із приходом до влади Катерина II остаточно завершила формування абсолютистської монархії в Росії, розпочату рос. царем Петром І. Проводила політику централізації та уніфікації адміністративного управління. Були ліквідовані Гетьманщина та Запорозька Січ як автономні одиниці у складі Рос. імперії. Губернська реформа 1775 запровадила єдиний адміністративний устрій в імперії. Був реформований Правительствуючий Сенат, за яким залишилися лише суд. функції, зміцнювався бюрократичний апарат. Відповідно до концепції О.а., яку розвивали франц. просвітники, було запроваджено деякі реформи суд. системи, з'явилися станові суди, місц. органам влади надавалися певні функції самоврядування, які перебували в руках дворян. Започатковано освітню реформу (1786), за якою створювалися гол. нар. уч-ща в губернських містах та малі в повітових. Була проведена секуляризація церк. і монастирських маєтностей. Для реформування законодавства імп. Катерина II 1767 скликала Комісію з укладання Нового Уложення (див. Комісія Законодавча 1767–1768), у діяльності якої брали участь депутати від усіх станів населення, за винятком кріпосних селян. У Наказі депутатам імп. Катерина II декларували популярні ідеї Просвітництва – природного права і сусп. блага, верховенства закону для всіх громадян. Усе ж деякі заходи імператриці сприяли розвиткові ремесел і торгівлі. Так, Жалувана грамота містам 1785 регламентувала міське самоврядування, розширювала права вільного заняття ремеслами та торгівлею. Проте залишилася недоторканною соціально-екон. основа самодержавства – право власності дворянства на землю із супутнім йому кріпосним правом. Жалувана грамота дворянству 1785 надавала останньому не лише підтвердження його прав і привілеїв, але й представництво на рівні місц. влади. У зовн. політиці Рос. імперія, разом із Пруссією та Австрією, для яких також характерна політика О.а., остаточно поділила на кінець 18 ст. Річ Посполиту, приєднавши до себе значну частину укр. земель, а крім того, ліквідувала Кримський ханат і захопила його землі (1783).
Під егідою імп. Катерини II 1768 було створено "Собрание, старающееся о переводе иностранних книг", яке, по суті, очолював Г.Козицький. Розвивалося книгодрукування, з'явилося багато журналів як сатиричного, так і суспільно-політ. спрямування. Поширення ідей Просвітництва сприяло розвиткові суспільно-політ. і правових вчень. Із початком Франц. революції кінця 18 ст. рос. імп. Катерина II повністю відмежувалася від ідей Просвітництва й зайняла активну позицію в антифранц. коаліції. Вважають, що ліберальні реформи рос. імп. Олександра І поч. 19 ст. йшли в руслі політики О.а. Катерини II, але суть їх зводилася лише до вдосконалення системи управління абсолютистською монархією.
Політика О.а. у "Священній Римській імперії германської нації", до якої відійшла внаслідок поділу Польщі (1772) Галичина, а 1775 – Буковина, у часи правління імп. Марії-Терезії (1765–80) та імп. Йосифа ІІ (1765–90) зосереджувалася на реформуванні управління, підтримці протекціонізму. Було секуляризовано церк. землі, проголошено свободу віросповідання, урівняно в правах католицьке і греко-католицьке духовенство, ліквідовано особисту залежність селянина від землевласника (1782). Запроваджено шкільну реформу, за якою передбачалося створення однокласних шкіл, навчання в яких велося рідною для учнів мовою. Для освіти греко-катол. духовенства у Відні 1774 відкрито духовну семінарію, 1784 відновлено Львів. ун-т, де почав діяти філософсько-богословський ф-т з укр. мовою викладання.
Пояснення: