Тимур поділив Османську державу між синами Баязида. На деякий час у країні запанували міжусобиці. Відродити державну єдність зумів султан Мурад II (1421-1451), а могутність країни утвердив Мегмед II (1451 - 1481), прозваний «Завойовником». Його заповітною мрією було захоплення Константинополя.
У квітні 1453 р. Мегмед II із величезним військом, яке налічувало кілька десятків тисяч, оточив Константинополь. Йому протистояло майже 7 тисяч захисників міста. Колись могутня візантійська столиця була приречена. Та імператор Константин XI відмовився здати місто і впродовж 53 днів відважні захисники відбивали штурм за штурмом.
На світанку 29 травня 1453 р. турки розпочали штурм, який виявився останнім. Двічі вони відступали назад, залишаючи багато вбитих. Ллє Мегмед направляв свіжі сили. У найважчий для константинопольців момент битви генуезькі найманці стали покидати свої позиції, а султан кинув у бій яничарів. Бойовий дух оборонців похитнувся і вони відступили, а турки, ввірвавшись у Константинополь, почали його грабувати. Увечері 29 травня місто затихло, тільки в підвалах та будинках де-не-де ще нишпорили турки, шукаючи сховані скарби. Мегмед поспішив повернути Константинополю спокій і того ж дня проголосив його своєю столицею, перейменувавши на Істанбул (Стамбул). Християнську святиню — храм Святої Софії — за наказом султана було перетворено на мусульманську мечеть. Над Босфором замайорів зелений прапор пророка Мухаммеда.
За правління Мегмеда ІІ було створено дієву адміністративну систему й започатковано центральний уряд країни — Осяйну Порту. Було також видано звід основних законів — «Канун». Султан володів необмеженою державною та духовною владою над підданими. Функції глави уряду виконував Великий візир, мусульманське духовенство очолював Головний муфтій.
Значна увага приділялася вихованню молоді в дусі ісламу. Мегмед, який був освіченою людиною, володів шістьома мовами, знався на філософії та літературі, всіляко сприяв поширенню знань. Саме тому за його наказом у Стамбулі було відкрито 8 шкіл (медресе), у яких учні опановували граматику, право, логіку, астрономію, ісламське віровчення тощо.
Завдяки сильній армії Османська імперія утвердилася як впливова мусульманська держава не тільки на Сході. Упродовж кількох наступних століть вона стала відігравати неабияку роль у міжнародному житті європейських країн.
Объяснение:
Хронология
1775 - 1783 г. - Война за независимость
4.07.1776 г. - принятие Декларации независимости
17.09.1787 г. - принятие Конституции США 1792 г. - закон о чеканке монет 1823 г. - принятие «доктрины Монро
1828 - 1830 гг. - 1-ая железная дорога из Балтимора в сторону Огайо.
1846 - 1848 гг. - война с Мексикой 1861 -1865 гг. - Гражданская война в США Май 1862 г. - принятие закона о гомстедах
1865 - 1877 гг. - реконструкция Юга.
Причины конфликта между Англией и её колониями в Северной Америке: • Колонии изначально стремились к экономической и политической независимости, самостоятельности, но метрополии не желали им «даровать» им независимость, потому что видели их, как рынки сбыта, источники сырья и доходы.
Историческое значение борьбы за независимость. Война американских колоний Англии за независимость уничтожила основные препятствия для самостоятельного развития в них капитализма — колониальный гнет и господство английской землевладельческой аристократии. В итоге войны были пресечены попытки английских колонизаторов насадить феодальные порядки.
Многие военные историки считают Наполеона величайшим полководцем всех времен и народов. В течение 20 лет Наполеон, как главнокомандующий, совершенно самостоятельно вел войны при самых разнообразных обстоятельствах. Ему пришлось иметь дело с первоклассными оборонительными линиями (Альпы – 1800, Дунай – 1809), выполнить десант (1798) и готовиться к гигантскому десанту (в Англию, 1803 – 1805), вести войну степную (Египетская экспедиция) и горную (Апеннины и Альпы в 1796 – 97 гг., война в Испании), производить наступательные переправы (неудачная – Асперн 1809 г. и удачные – через реки По в 1796 г. и Дунай в 1809 г.) и отступательную (Березина – 1812).
Объяснение:
Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1922 роках. Заснована султаном Османом І на території Мала Азія. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювали її султани, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керував нею міцний центральний уряд (порта) та багатонаціональна бюрократія