Развитие России в XVII веке существенно отличается от развития европейских стран. Когда для Европы век стал эпохой глобальных перемен, в России в это время лишь началась подготовка к значимым реформам. Первым шагом на пути к переменам стала Английская буржуазная революция 1640 года, именно это событие стало точкой отсчета нового времени. Революция XVII века в Англии ознаменовала конец феодальным отношениям и положила начало развитию новой, капиталистической, формации. Ушли в замкнутое натуральное хозяйство, зависимость крестьянства от феодала, узкое ручное производство. Главным фактором развития экономики стали мануфактуры – предвестники фабричного производства. Мануфактурное производство дало толчок развитию промышленности, а с ней и дальнейшему развитию остальных областей – от культуры до политики. На Руси XVII век стал временем совершенствования и закрепления феодализма с его специфическими особенности, свойственными лишь России. В это время окончательно оформилось крепостное право, тем самым завершился процесс прикрепления крестьянства к земле. Крепостное право привело к господству натурального хозяйства и вытекающего из этого ослабления торгово-экономических связей и вынужденного усиления роли государства. Вместе с тем XVII век подготовил почву для дальнейших преобразований и реформ, которые превратили Россию в империю
Основним змістом процесів, що відбувалися в культурі цього періоду, було становлення модерної української культури. Цей процес співвідносився з українським національним відродженням. Відсутність власної державності, національне гноблення, імперські кордони, що ігнорували етнічну українську територію, мали негативний вплив на розвиток культури.
Культурні взаємини між Україною та Російською імперією у ХІХ ст. набули іншого характеру, ніж у попередні часи. Вища за рівнем розвитку українська культура XVI–XVIII ст. позитивно впливала на Російську державу та сприяла її європеїзації. Внаслідок цього вищі за культурно-освітнім рівнем українські діячі усвідомлювали себе представниками іншої національності, і в Російській державі такими їх уважали. У ХІХ ст., з утратою своєї державності, Україна позбулася і своєї культурної переваги над Росією. Внаслідок того, що імперія цілеспрямовано перетворювала Наддніпрянщину на пересічну провінцію, чимало талановитих українців відчували неможливість проявити свої здібності на Батьківщині та вимушені були шукати кращих можливостей в імперських столицях.