1) Іпа́тій По́тій (у миру Адам Львович Потій гербу Вага (відмінний), пол. Hipacy (Adam) Pociej, інколи пол. Pociey) (12 серпня 1541, Рожанка, Берестейський повіт — 18 липня 1613, Володимир на Волині) — державний та релігійний діяч Речі Посполитої, клірик православної (до 1596) та греко-католицької церков (з 1596). Стоїть біля витоків української греко-католицької церкви, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі[1] (26 вересня 1599 — 18 липня 1613).Представник шляхетського роду Потіїв гербу Вага з Берестейщини. Випускник Краківської академії. Берестейський земський суддя (з 1580), берестейський каштелян і сенатор Речі Посполитої (1588–1593). 1593 року прийняв чернечий постриг. Єпископ володимирський і берестейський (1593–1613). Один з організаторів Берестейської унії (1596). Богослов, письменник-полеміст, прихильник об'єднання православної і католицької церков, захисник унії. Автор «Антиризиса».
2)Його преосвященство кир Гедео́н (у миру — Балаба́н Григо́рій Ма́ркович; 9 лютого 1530 — 10 лютого 1607) — український церковний і політичний діяч, архієрей Київської митрополії Константинопольської православної церкви. З 1565 (номінально; реально — з 1576) року єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський. Після Берестейської унії 1596 року — екзарх Константинопольського патріарха для українських земель, фактичний керівник Київської митрополії. Представник роду Балабанів гербу Корчак.Спочатку — «головний промотор»[1], пізніше — палкий противник унії з римо-католицькою церквою й оборонець православної церкви. Засновник друкарень у селах Стратині Рогатинського району та Крилосі — Галицького.
3)Кописти́нський Теофі́л Дорофі́йович (15 квітня 1844, м. Перемишль — 5 липня 1916, Львів) — український художник-реаліст, портретист, а також реставратор.
4)Миха́йло Васи́льович Рагóза (інколи Рогоза, пол. Michał Rahoza) (*після 1540, Мінськ — †18 липня/15 серпня 1599, Новгород-Литовський) — діяч православної, а згодом унійної церкви у Речі Посполитій, митрополит Київський, Галицький та всієї Русі, який увійшов в історію своєю участю у Берестейській унії як один із її організаторів.
5)Меле́тій Смотри́цький, також відомий як Максим Герасимович Смотрицький (нар. 1577, Смотрич — пом. 17 (27) грудня 1633, Дермань) — письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор «Граматики слов'янської» (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову.
6)Йо́в Боре́цький (в миру Іва́н Боре́цький) (1560 — 2 (12) березня 1631[2]) — український православний церковний діяч, полеміст, письменник. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1620–1631). Ректор Львівської братської школи, перший ректор Київської братської школи. Представник шляхетського роду Борецьких гербу Голобок[3]. Народився у Бірчі, Руське воєводство. Духовний та політичний наставник Петра Могили. Опонент Унійної церкви, вестернізації та єзуїтів на українських землях Речі Посполитої[4]. Помер у Києві. Приєднаний до лику святих в УПЦ КП у 2008-му році[5].
Йов Борецький
7)Митрополи́т Йо́сиф Велями́н-Ру́тський (у світі Іва́н Велями́н-Рутський, пол. Józef Weliamin Rucki [1] herbu Bukraba-Szeliga; 1574, Рута — 5 лютого 1637, Дермань) — єпископ Руської Унійної Церкви, з 1613 року Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси — предстоятель Руської Унійної Церкви.
8)Петро́ Моги́ла (рум. Petru Movilă; 21 (31) грудня 1596 — 1 (11) січня 1647) — український політичний, церковний і освітній діяч молдавського походження. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1633—1647), екзарх Константинопольського патріарха. Архімандрит Києво-Печерського монастиря (з 1627).
Канонізований: 6 грудня 1996 (Рос. ПЦ — місцевошанований), 8 грудня 2005
1.Он предусматривает широкое и всеобъемлющее изучение истории цивилизаций, установление тесных культурных контактов между Востоком и Западом, улучшение взаимоотношений между многочисленными народами, населяющими Евразийский континент.
2.Великий Шелковый путь – грандиозный торговый маршрут, соединивший Восток и Запад и ставший причиной возникновения множества уникальных городов, исторических памятников, обычаев и даже государств.
3.Из Китая по Шелковому пути везли шелк, бронзовые зеркала, а в обратную сторону — породистых лошадей, хлопок и нефрит из Азии. Помимо товаров по Шелковому пути распространялись религии и технологии, причем многие технологии (например производство бумаги, пороха, шелка) — из Китая на запад. Великий шелковый путь.
4.Великий Шёлковый путь на протяжении многих столетий служил сближению различных народов. Онлайн-платформа ЮНЕСКО была создана для продолжения культурного взаимодействия на Шелковом пути.ЮНЕСКО возрождает Шелковый путь в современном цифровом пространстве для международного сотрудничества, развития и межкультурного диалога.
В 1867 году началось строительство железной дороги Орёл — Витебск. Организатором строительства был Пётр Губонин. Для обслуживания дороги, заправки паровозов водой и дровами Губонин поселил здесь несколько семей. Так началась история Жуковки
Объяснение: