1. Користуючись інтернет-ресурсами, випишіть три цікаві факти про життя Павла Русина. 2. Наведіть приклади оборонних споруд XІV–XV століть. 3. Назвіть мистецькі твори XІV–XV століть, які збереглися до наших днів.
Культура того часу успадкувала традиції культурних надбань минулого і розвивалася під впливом нових віянь. Її зміст визначали насамперед господарські, суспільні і політичні відносини. Негативним чинником була відсутність власної держави і роз’єднаність українських земель, які входили до кількох держав. Умови розвитку культури в них були різними. Попри негативний вплив такого становища, позитивною рисою стало проникнення західноєвропейських ідей гуманізму, відродження. Українці змогли навчатися в європейських університетах, долучившись тим самим до загальноєвропейського освітнього простору. Руйнівний вплив на культуру чинили набіги турків і татар, котрі нищили не лише культурні надбання, а й головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека призвела до вдосконалення будівництва оборонних споруд, розвитку воєнного мистецтва.
Чільне місце в розвитку культури займала освіта. Школи виникали при церквах, монастирях, приватних маєтках. У них навчалися діти не лише землевласників, але й селян, ремісників, містян. Заможні люди наймали вчителів для домашньої освіти. Підручниками зазвичай були церковні книги, а вчителями — дяки. Наприкінці XIV століття створили школи при католицьких монастирях, у яких вивчали латинську мову. В той час вона була мовою науки і давала можливість здобувати освіту в європейських університетах. Наприкінці XV століття виникло книгодрукування церковнослов’янською мовою. Першодрукарем став німець Швайпольт Фіоль, котрий у 1491 році в місті Краків видрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Постна», «Тріодь Квітна». Проте більшість книжок і надалі були рукописними. Окрім церковної, поширювалася світська література, зокрема збірник «Ізмарагд», який містив повчання про книжну мудрість, повагу до вчителів, доброчинність і гріхи. Популярними стали перекладені повісті про Троянську війну, Олександра Македонського. Представником європейського літературного стилю вважають поета Павла Русина.
Дворцовые перевороты начались после смерти Петра 1. Так как Петр поменял указ о престолонаследие, то он мог назначить своим наследником хоть кого. Это послужило причиной для Дворцовых переворотов. В них все хотели занять власть. Первой кто была на престоле- это жена Петра- Екатерина 1, затем на престол пришёл внук Петра 1- Петр 2, затем правила дочь старшего брата Петра Ивана- Анна Иоанновна, затем правил Иван Антонович 6, затем дочь Петра 1 - Елизавета Петровна, затем Петр 3 и наконец Екатерина 2. Екатерина 2. Так как ей на престол прийти дворяне, то Екатерина их уважала и всячески делала им подарки, та же жалованная грамота, которая разрешала дворянам не служить. При Екатерине 2 Век называли " Золотой век дворянства". А в отношение крестьянства дело было очень плохо, что справацировало самое жестокое и крупное крестьянское восстание Емельяна Пугачева. Если сравнивать Дворцовые перевороты и крестьянское восстание Емельяна Пугачева, то их объединяло то, что и в Дворцовых переворотах, и в восстание Пугачёва они хотели занять власть. А различало их то, что Восстание Пугачева было очень жестоким и кровопролитным. А Дворцовые перевороты не были такими жестокими и кровополитными, ну были конечно убийства, того же Петра 3.
Дмитрий Иванович Донской- присоеденил Вламир,Дмитров , Галич , часть смоленской земли,приорских земель , часть Мещеры из белозерских уделов. Василий 1 Дмитриевич присоеденил - Нижегородское , Муромское ,беженский верх , вологду, устюг, и земли Коми. Василий 2 темный - Нижний Новгород , муром ,суздальское княжество , в рязанских городах были посажены московские наместники , а Псков , новгород , вятка , были поставлены в зависимость от москвы. Иван 2 Иванович красный -присоединил - продолжил дело отца , занимался собиранием земель вокруг Москвы Иван 3 Васильевич - присоединил Ярославль ( 1463), Пермь ( 1478), Новгород (1477 ).Вятку ( 1489)Тверь (1485), в результате русско- литовкой войны включил в состав Чернигов , Новгород- Северск земли и др. Так же отправлял военные отряды в Западную Сибирь ( 1483 , 1499)
Культура того часу успадкувала традиції культурних надбань минулого і розвивалася під впливом нових віянь. Її зміст визначали насамперед господарські, суспільні і політичні відносини. Негативним чинником була відсутність власної держави і роз’єднаність українських земель, які входили до кількох держав. Умови розвитку культури в них були різними. Попри негативний вплив такого становища, позитивною рисою стало проникнення західноєвропейських ідей гуманізму, відродження. Українці змогли навчатися в європейських університетах, долучившись тим самим до загальноєвропейського освітнього простору. Руйнівний вплив на культуру чинили набіги турків і татар, котрі нищили не лише культурні надбання, а й головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека призвела до вдосконалення будівництва оборонних споруд, розвитку воєнного мистецтва.
Чільне місце в розвитку культури займала освіта. Школи виникали при церквах, монастирях, приватних маєтках. У них навчалися діти не лише землевласників, але й селян, ремісників, містян. Заможні люди наймали вчителів для домашньої освіти. Підручниками зазвичай були церковні книги, а вчителями — дяки. Наприкінці XIV століття створили школи при католицьких монастирях, у яких вивчали латинську мову. В той час вона була мовою науки і давала можливість здобувати освіту в європейських університетах. Наприкінці XV століття виникло книгодрукування церковнослов’янською мовою. Першодрукарем став німець Швайпольт Фіоль, котрий у 1491 році в місті Краків видрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Постна», «Тріодь Квітна». Проте більшість книжок і надалі були рукописними. Окрім церковної, поширювалася світська література, зокрема збірник «Ізмарагд», який містив повчання про книжну мудрість, повагу до вчителів, доброчинність і гріхи. Популярними стали перекладені повісті про Троянську війну, Олександра Македонського. Представником європейського літературного стилю вважають поета Павла Русина.