У середні віки життя людини як і за античної доби продовжувало залишатися залежним від природно-кліматичних умов. Саме вони визначали б життя, заняття і навіть характер людини.
У ранньому середньовіччі (V-Х ст.), коли клімат порівняно з античними часами став більш вологим і теплим, більша частина Європи була вкрита лісами. Навіть в Італії та Іспанії, де за античних часів було розорено багато земель, лісів було більше ніж полів. Серед цього лісового моря були розкидані невеликі поселення, до яких прилягали клаптики землі, що оброблялися для вирощування городини, бобових та зернових культур.
У період раннього середньовіччя були в основному втрачені традиції землеробства античних часів, тому господарства селянина як правило орієнтувалося на освоєння лісових ресурсів. Ліс у ті часи був основним джерелом життя і доходів. Туди виганялися пастися череди худоби. Там, особливо в дубових лісах, восени набирали жиру свині, відгодовуючись на жолудях. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантований запас м`ясної їжі. У лісі заготовлювалися дрова для опалення і виготовлялося деревне вугілля, важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці і зброї. Ліс давав і будівельні матеріали, бо камінь у ті часи для будівництва був рідкістю. Крім того ліс був місцем для збирання всіляких плодів і ягід, які вносили розмаїття у убогу їжу людини середньовіччя. Особливо важливим для тих часів був мед диких бджіл, враховуючи ту обставину, що цукру тривалий час не знали. У лісі збиралися всілякі смолисті речовини для виготовлення факелів і світильників. Також заготовлювалися кора дуба, без якої не можливо було б вичиняти шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин. Крім того у лісі і на галявинах збирали лікарські рослини – єдині лікарські засоби тих часів.
В литературе сохранялись старые формы, но содержание произведений менялось, подвергаясь влиянию гуманистической мысли и идей Просвещения.
В начале XVIII в. популярны были повести ("гистории"), особенно "Гистория о российском матросе Василии Кориотском", отразившая появление нового героя, деятеля, патриота и гражданина. "Гистории" показывали, что успеха в жизни человек может добиться благодаря личным качествам, добродетелям человека, а не происхождению. Влияния стиля барокко проявлялось, прежде всего, в поэзии, драматургии (представленной, в основном, переводными пьесами), любовной лирики.
Начало XVIII в. было важным периодом в становлении русского литературного языка. Литература петровской эпохи отличалась большой языковой пестротой, в ней наряду с церковнославянским языком активно применялись иностранные слова, многие их которых сохранились в современном русском языке. В середине XVIII в. лексические нормы литературного языка упорядочил М.В. Ломоносов. В трактате "О пользе книг церковных в российском языке" (1757) он использовал известную еще со времен античности схему деления литературного языка на три стиля: высокий, средний и низкий. Но его реформа сохраняла условность книжного языка, отличавшегося от разговорной речи.