3.1.1. Требовать надлежащего исполнения Управляющей организацией ее обязанностей по настоящему договору в пределах обеспечения услуг и работ размером платы за жилое помещение.
3.1.2. Осуществлять контроль за выполнением Управляющей организацией ее обязательств по настоящему договору в порядке, предусмотренном п. 9.4. настоящего договора и путем получения у Управляющей организации информации об услугах в соответствии с разделом 6 настоящего договора.
3.1.3. Требовать от Управляющей организации возмещения убытков, причиненных по вине Управляющей организации.
3.1.4. Получать в необходимых объемах коммунальные услуги надлежащего качества.
3.1.5. Требовать в установленном действующим законодательством порядке изменения размера платы по договору вследствие временного отсутствия потребителей в занимаемом жилом помещении, не оборудованном индивидуальным приборами учета коммунальных ресурсов, а также при предоставлении услуг ненадлежащего качества и (или) с перерывами, превышающими установленную продолжительность.
3.1.6. Поручать вносить платежи по настоящему договору нанимателю/арендатору данного помещения в случае сдачи его внаем/аренду, с предоставлением соответствующих документов в Управляющую организацию.
3.1.7. Требовать от Управляющей организации предоставления информации о порядке предоставления услуг, о размере платы (ценах) за содержание и ремонт жилого помещения, тарифах на коммунальные услуги, если соответствующая информация не размещена на сайте Управляющей организации: www.dezvgr.ru.
3.1.8. Производить сверку расчетов по внесению платы за жилое помещение и коммунальные услуги, а также по иным платежам в соответствии с настоящим договором.
3.1.9. Ежемесячно, в период с 15 по 25 числа текущего месяца, предоставлять Управляющей организации показания индивидуальных (внутриквартирных) приборов учета одним из следующих оператору по приему показаний (ул. Федорова, д. 5/3, каб. 125), по телефону: 57-11-17, 26-32-63, через сайт Управляющей организации или иным удобным указанным Управляющей организацией в платежном документе (счете-извещении).
3.1.10. В согласованные с Управляющей организацией сроки проверять объемы, качество и периодичность оказания услуг и выполнения работ через Совет многоквартирного дома.
3.1.11. Привлекать Управляющую организацию к выполнению работ, оказанию услуг, не составляющих предмет настоящего договора, по отдельному договору.
3.1.12. Поручить Управляющей организации осуществить за счет Собственника работы по установке в местах общего пользования электронных замков или автоматических запирающих устройств дверей подъездов (домофонов) с включением их в состав общего имущества с даты установки.
Микола́й Копе́рник (пол. Mikołaj Kopernik, німецька Nikolaus Kopernikus, лат. Nicolaus Copernicus Torinensis або Thorunensis або Torunensis, ім'я при народженні — Nikolas Koppernigk; 19 лютого 1473, Торунь, нині Польща — 24 травня 1543, Фромборк, нині Польща) — польський астроном і математик, фізик, правник, дипломат, економіст, канонік та лікар. Автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.
Объяснение:
Народився у місті Торунь/Торн (пол. Toruń, нім. Thorn, Куявія) як наймолодший син у бюрге, де мешкала людина або звідки було її родинне коріння. Тому цей нащадок вихідців з Сілезії мав відповідне прізвище, котре й прижилося у світовій культурі згідно з його латинським відповідником: Ніколаус Копернікус («Nicolaus Copernicus»).
Більшість дослідників життя Коперника вважає, що його прізвище походить від місцевої назви рудокопів, копачів, котрі видобували мідь, — copper-mining[9]. Є й інше трактування походження прізвища «Коперник» — від назви рослини кріп, яку в цій місцевості масово вирощують і називають «koperek» або «kopernik»[10].
Сам Коперник не надавав великого значення[11] граматиці і орфографії написанню свого імені та прізвища через тогочасні суспільні звичаї і неусталені письмові форми. Прізвище «Коперник» вперше з'явилося у Сілезії в ХІІІ столітті і писалося по-різному латиною в місцевих документах. Саме 1480 року в «торунських книгах» вперше трапляється ім'я та прізвище його батька як Ніклас Коппернік (Niclas Koppernigk)[12][13][14]. Натомість у Краківських купецьких книгах він підписувався як Ніколаус Ніколай з Торуня (Nicolaus Nicolai de Torunia)[15]. А вже 1496 року в Болоньї він, вступаючи до колегіуму, поставив такий підпис: Домінус Ніколаус Копперлінк де Торн — IX грошен (Dominus Nicolaus Kopperlingk de Thorn — IX Groschen)[16][17]. У перекладі українською мовою це означає «пан Ніколаус Копперлінк з Торуня — 9 грошів».
У Падуї Коперник підписався Ніколаус Копернік (Nicolaus Copernik), пізніше — Коппернікус (Coppernicus), натомість на автопортреті, копія якого міститься нині в Ягеллонськім університеті, стоїть автограф самого вченого — Н. Копернік (N. Copernic)[18]. Свої астрономічні праці він підписував іменем Коппернікус (Coppernicus), з двома «п» (так само і в 23 документах з 31 збереженого)[19]. А вже пізніше він уживав тільки одне «п», і на титульному аркуші його праці «De revolutionibus, Rheticus» опубліковано ім'я (у родовому відмінку) Ніколай Копернік (Nicolai Copernici). Очевидно, на ці всі варіанти його прізвища мали вплив французька, італійська й латинська мови. Польська мова тоді ще не постала як національна.
Объяснение:
Кінець анто-склавинського етапу генезису слов’ян знаменувався вступом східного слов’янства у період існування племінних княжінь VІІІ–ІХ ст. У цей час відбувалася культурна та політична консолідація східних слов’ян, що завершилась у ІХ ст. створенням держави, котра відома під назвою Київська Русь.
Міграційні процеси під час Великого переселення народів лягли в основу творення багатьох сучасних народів Європи. Українці не стали винятком. Вони – прямі етнокультурні спадкоємці склавинів і антів.
Правобережна Україна була частиною прабатьківщини слов’ян. Слов’яни Лівобережжя України поступово заселяють нові землі на півночі і на північному сході, до цього зайняті балтами й угро-фінами. Витіснивши аварів з Причорномор’я, слов’я-
ни посідають їхнє місце. Таким чином, в процесі Великого переселення народів упродовж VI–VII ст. н. е. слов’яни заселили майже всю територію нинішньої України.
На великій території – від Карпат до верхів’я Волги – формуються східнослов’янські племена і племінні об’єднання. Ці нові утворення, на відміну від попередніх – склавинів і антів, включають у себе вже півтора десятка різних племінних груп. Про них повідомляє наш найдавніший літопис «Повість минулих літ». Племінними об’єднаннями, з яких згодом сформувався український етнос, були: поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, волиняни, дуліби і білі хорвати.
Поляни займали територію на захід від Середнього Дніпра між його притоками Тетеревом і Россю. Політичним центром був Київ.
Древляни проживали в південному басейні Прип’яті, Горині, на західному березі Дніпра і в північному басейні Тетерева. Їх політичний центр – Іскоростень (нині м. Коростень на Житомирщині).