Мартин Лютер хотел чтоби папа римський не искуплял грехи за деньги , и хотел чтоби библию все знали і могли прочитать .
Объяснение:
Пробач якщо я не прааельно по русски написала я Українка
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
СЕРЕДНІ ВІКИ
Франкська імперія
Імперія Карла Великого
Серед оточення Карла народилась ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян. У пам'яті багатьох людей ще збереглися спогади про ті часи, коли світ мав одного монарха, який забезпечував мир і злагоду, оберігав християнство. Тепер, коли Карл об'єднав під своєю владою більшість народів Західної Європи, ці мрії були, як ніколи, близькими до здійснення.
Після того, як Карл Великий допоміг римському папі повернути владу, перемігши римську знать, папа Лев III запросив монарха в Рим. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800р. він увінчав короля імператорською короною та оголосив його римським імператором. У 812 р. імператором Заходу Карла визнала і Візантія.
Проте нова імперія суттєво відрізнялася від старої — Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупиняючись у численних маєтках, найчастіше в Ахені. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, вели судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори з близького оточення Карла. Карл, як і раніше, збирав щороку всіх вільних франків, але не в березні, як за Меровінгів, а в травні (коли було вдосталь кормів для коней), тому й називалися ці зібрання «травневими полями». У них брали участь лише рицарі й духівництво. Король вислуховував їхні повідомлення про справи на місцях і віддавав накази або збірники постанов — капітулярії.
В целом, 95 тезисов доктора Мартина Лютера показывают, что он ещё отождествляет себя с католичеством, выступает как поборник очищения веры от искажений и защитник римского папы от ложных исполнителей его повелений.
В первых семи тезисах Лютер утверждает, что покаяние, к которому призывает Иисус Христос, не ограничивается таинством покаяния и отпущения, поскольку оно длится всю жизнь христианина и заканчивается только со вхождением в Царствие Небесное (4 тезис). Римский папа хочет и может прощать только те наказания, которые он наложил на человека либо своей властью, либо по церковному праву. Прощать грехи папа может, подтверждая это именем Бога (6 тезис). Вместе с тем Лютер утверждает, что покорность священнику (который в его представлении — наместник Бога) — это условие прощения: «Никому Бог не прощает греха, не заставив в то же время покориться во всём священнику, Своему наместнику» (7 тезис). Скептически Лютер относится и к уверенности человека в истинности своего покаяния и получении полного прощения (30 тезис).
Объяснение: я ещё буду дополнять.