У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.
Захоплені Литовською державою південно-західні руські землі протягом другої половини XIV ст., перебували у становищі удільних князівств (із залишками місцевої автономії), очолюваних князями - членами литовського великокнязівського роду. Місцеві великі феодали-князі, що здавна мали в цих землях володіння, зберігали їх і надалі, але повинні були коритися владі удільного князя, сплачувати щорічну данину й надавати йому військову до . Удільні князі складали великокнязівську раду.
Подібно до великого князя, удільні князі роздавали землі своїм васалам, скликали місцевих великих феодалів-князів, бояр, вище духовенство на ради для розв'язання політичних питань. Вся ця ієрархія світських і церковних феодалів-землевласників тримала в покорі маси селянства і городян.
Объяснение:
0прочитай і напиши своїми словами можеш скоротити;)
Заданную тему нужно трактовать немного по- другому. Необходимо писать о культе амфоры. Она и есть древнегреческая "бочка". Никакого религиозного культа небыло. Мы не найдём в греческом пантеоне богов, которые отвечали за бочки. Однако было другое. Вместилище у большинства народов связано с культом женщины. Женщина хранит семью, вынашивает и рождает детей, наконец женщина доставляет эстетическое удовольствие своей красотой. Всё это можно проследить у греков с их "бочками". Итак, начнём. 1. Амфора состояла из горлышка, ручек, туловища, ножки. Причём туловище было полным, а не худым. Здесь прямая аналогия с женским телом.Причём с телом беременной,то есть плодородной, производящей изобилие женщиной. 2. Амфоры у греков часто расписывались, также прямая аналогия с женской красотой, украшениями, эстетическим удовольствием. 3. Амфоры использовались для праха и для захоронения детей. Опять же символика смерти, наряду с символом жизни это тоже женская символика. 4. Амфоры служили мерой.Так греческая амфора была эталоном меры - таланта. Склонность женщин оценивать известна у многих народов. 5. Амфоры служили и для жилья и убежища. Известен миф о Геракле, где царь которому он служил прятался при его появлении в зарытой в землю амфоре.Убежище, желание скрыться, свернуться от страха и отойти под покровительство матери. Так же о женщине. 6. Наконец амфоры вручали победителям в состязаниях. Есть аналогия с войной, когда победителю достаётся имущество побеждённого в том числе и женщины. Вспомнить хотя бы Троянскую войну. Греческая культура известна своим пристальным вниманием к человеку. Человек для неё мера всех вещей. Как следует из приведённых доводов, даже предметы материальной культуры несут смысловую нагрузку. Таковы и греческие "бочки" - амфоры.
У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.
Захоплені Литовською державою південно-західні руські землі протягом другої половини XIV ст., перебували у становищі удільних князівств (із залишками місцевої автономії), очолюваних князями - членами литовського великокнязівського роду. Місцеві великі феодали-князі, що здавна мали в цих землях володіння, зберігали їх і надалі, але повинні були коритися владі удільного князя, сплачувати щорічну данину й надавати йому військову до . Удільні князі складали великокнязівську раду.
Подібно до великого князя, удільні князі роздавали землі своїм васалам, скликали місцевих великих феодалів-князів, бояр, вище духовенство на ради для розв'язання політичних питань. Вся ця ієрархія світських і церковних феодалів-землевласників тримала в покорі маси селянства і городян.
Объяснение:
0прочитай і напиши своїми словами можеш скоротити;)