1. Сельскохозяйственное производство росло в основном за счет распашки новых земель, то есть развивалось экстенсивным путем. Внедрение новой техники, совершенствование агрономии и селекции шло крайне медленно. Основными производителями товарного хлеба оставались помещичьи хозяйства.
2. Помещичьи хозяйства с трудом перестраивались на капиталистический лад. Помещики получили от государства огромный выкуп за землю, но большинство их них эти деньги растратили. После реформы они чаще продавали землю или отдавали в аренду, чем использовали сами в своем хозяйстве.
3. За аренду помещичьей земли крестьяне платили деньгами или отработкой. Формы оплаты крестьянами арендованной земли представляли собой яркое выражение перехода от крепостнических к капиталистическим методам ведения хозяйства:
· отработки – крестьянин за полученную в аренду землю отрабатывал на барской земле определенные дни, то есть это была своего рода барщина;
· испольщина– за аренду земли крестьянин отдавал половину урожая;
· издольщина– за аренду земли крестьянин отдавал от 1/3 до 2/3 урожая.
4. В пореформенное время сложились районы сельскохозяйственной специализации: Центрально-черноземные губернии, Заволжье и Поволжье- зерновые районы; Прибалтика и Север России – районы молочного производства; Северо-Запад и Украина – технических культур.
5. Известны два типа капиталистического развития сельского хозяйства: прусский и американский –
· прусский путь – помещичье хозяйство медленно перестраивается на капиталистический лад; сохраняются крепостнические пережитки;
· американский путь– ликвидация феодальных пережитков, создание фермерского хозяйства, где используется труд батраков.
Сельское хозяйство России развивалось в основном по прусскому пути, но в районах, где не было крепостного права и помещичьего землевладения (на Урале и в Сибири) были и элементы американского пути.
Объяснение:
Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.