Центральноазійське повстання — національно-визвольне антиросійське повстання 1916 року проти колоніальної політики Російської імперії та колонізаторів. Перша велика колоніальна революція XX століття.
Височайше веління. Про залучення чоловічого інородницького населення Імперії до робіт по влаштуванню оборонних споруд та військових сполучень у районах діючої армії, а також для будь-яких інших, необхідних для державної оборони робіт.
Розпочавшись із протесту проти набору до тилових частин діючої армії, рух переріс у національно-визвольне збройне повстання, що продовжувалось у деяких місцевостях кілька місяців та примусило владу для його придушення відтягти військові частини з фронту. За весь час панування у середньоазійських колоніях Російська імперія не знала повстання такого розмаху.
Революційний вибух охопив 1916 року ряд районів Узбекистану, Киргизії, Казахстану і перекинувся на території повітів Сибіру, Нижнього Поволжя (Калмикія) та Північного Кавказу.
Витяг з промови члена Державної думи А.Ф. Керенського про становище в Туркестані і Степовій області 13 грудня 1916 року
Передумови
Російська експансія
Планомірний наступ російського війська на Центральну Азію був розгорнутий у 30-х — 40-хі роках 19-го ст. після захоплення північних провінцій Персії та досягнення панування на Каспійському морі (Гюлістанська (1813) та Туркманчайська (1828) угоди). 1853 року була захоплена Ак-Мечеть, 1865 року — Ташкент. Від 1868 року, після взяття Самарканда, бухарський емір став васалом російського царя. Від 1873 року Хівинське ханство підкорилася Росії, а 1876 року було приєднане Кокандське ханство (Фергана) [2].
Національно-визвольний рух
Національно-визвольний рух другої половини 1916 року у Центральноазійській частині Російської імперії, у час військової поразки її на фронті Першої світової війни, може розглядатися як складова підготовки революційних подій 1917 року, що випливає із характеру та перебігу подій, коли широкі маси селянства та ремісничі верстви населення міст повстали проти російського владарювання на територіях, заселених неросійськими народами, де діяли подібні форми й характер експлуатації корінного населення.
Объяснение:
После разгрома Непобедимой армады Англия превратилась в сильную морскую державу. В начале XVII века Англия активно включилась в колонизацию Америки и Азии. На рубеже XVI–XVII вв. в Англии активно развивались сукноделие, металлургия и судостроение. Она стала одним из крупнейших экспортеров шерсти. В первое десятилетие XVII века здесь добывали 80% всего европейского угля. При этом Англия оставалась аграрной страной: лишь четверть населения проживало в городах. В XVI–XVII вв. в процессе развития капиталистических отношений происходит социальное расслоение крестьянства и дворянства. Социальное расслоение привело к появлению пауперов, что в свою очередь обусловило появление законодательства против бродяг и нищих. После Реформации, начатой королем Генрихом VIII в первой половине XVI века, в стране постоянно росло число последователей кальвинизма, пуритан. Они призывали к трудолюбию, скромности, крайней бережливости и выступали за независимость религиозных общин.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/question/istoriya-7-klass-16paragraf-kratkoe-soderzhanie-134780
1. Причины:
1). В эпоху монголо-татарского нашествия княжества Западную Европу от орд Батыя, но сами были разорены и попали под иго золотоордынских ханов более чем на 200 лет.
2.) Процесс преодоления феодальной раздробленности из-за огромной территории, подлежавшей объединению, занял около трехсот лет. Таким образом, объединительный процесс проходил в русских землях куда медленнее, чем, например, в Англии или во Франции.
3.) Торгово-промышленные, культурные и, в известной степени, дипломатические связи России со странами Запада были затруднены вследствие отсутствия у России удобных морских гаваней на Балтике.
4.) Россия конца XVII века еще не вполне оправилась от последствий польско-шведской интервенции начала века, разорившей ряд районов северо-запада, юго-запада и центра страны.
2. секторов экономики Российского государства после Смуты показывает нам довольно безрадостную картину глубокого хозяйственного упадка. Необходимо было вновь сосредотачивать все силы страны на обустройстве жизни.
3. Петр провел множество реформ, которые заимствовал у европейских стран.
4. 1)пышно расцвел культ бюрократического распоряжения. 2)Административные реформы и реформы местного управления. 3) Административные реформы и реформы местного управления. 4)Социальная политика.
5. Цель Петра сделать всех равными перед Отечеством. В службе вводился новый для дворян критерий: принцип личной выслуги. В наиболее четком виде он выражен в «Табели о рангах» (1722 – 1724). Теперь в основе карьерного роста лежало правило постепенного подъема по служебной лестнице от чина к чину. Все чины делились на четыре категории: воинские, морские, штатские и придворные. Достигшие 8-го класса получали потомственное дворянство (это соответствовало примерно 10 годам выслуги и чинам майора, обер-фискала, обер-секретаря коллегии.
6.
Центральноазійське повстання (Среднеазиатское восстание 1916 года)
Объяснение:
Центральноазійське повстання — національно-визвольне антиросійське повстання 1916 року проти колоніальної політики Російської імперії та колонізаторів. Перша велика колоніальна революція XX століття. Вікіпедія
Дата початку: 1916
Дата завершення: 1916