Черный мор - это пандемия бубонной чумы, лютовавшая в 14 веке, попавшая в Европу из Восточного Китая. Чума попала в Европу по знаменитому Шелковому пути. Основными причинами быстрого распространения мора можно назвать природные (резкое изменение климата в Евразии) и социально-экономические причины (развитость торговли, высокая плотность населения, большая нищета, отсутствие гигиены в обществе). В результате черного мора треть населения Европы просто вымерла, портовые города (Венеция, Генуя, Марсель, Барселона) почти опустели, население Скандинавии и Гренландии вымерло полностью, многие деревни Европы опустели. Высокая смертность замечалась и других крупных городах, она не щадила ни бедняков, ни богачей, в том числе и королей. Пандемия дала толчок в развитии медицины, положила начало феодальным отношениям, ослабила влияние церкви.
Объяснение:
Социальное напряжение было вызвано социальной политикой, проводимой французским высшим светом, начался кризис абсолютистской системы управления. Все общество разделялось на три сословия - священников, дворян и всех прочих. И если священники и дворяне владели большей частью земли и не платили налоги, то имущество простого народа было меньше и они были вынуждены содержать всю французскую элиту, платя огромные налоги (около 60% от своего дохода).
Социальное напряжение вылилось во время голода 1788 года, когда народ начал выступать против власти с целью раздачи простому народа запасов из хранилищ властьимеющих. Были созваны Генеральные штаты для решения проблемы голода, на которых голоса всех трех сословий были равны. Это вызвало недовольство третьего сословия, которая покинула штаты и сформировала Национальное собрание. Произошел штурм Бастилии, с целью захвата оружия и готовности бороться за свою свободу. Вскоре произошел поход парижанок на Версаль, где они захватили королевские зернохранилища и вынудили королевскую семью вернуться в Париж. Национальное собрание начало уничтожать старую систему, что привело к реакции консервативных элит за рубежом.
Объяснение:
Філософи упродовж століть монополізували тему щастя, проте із появою природничих і суспільних наук акценти змістилися. За це поняття взялися економісти, політики, соціологи, біологи. Як наслідок, передусім щастя розглядають тільки в контексті задоволення життям в цілому. З 2012 року під егідою ООН проводять соціологічне опитування “World Happiness Report”. Відповідно до цього щорічного дослідження Україна займає 138-е місце, а 6 основних категорій, що найбільше впливають на різницю в результатах, включають не тільки показники матеріального добробуту, а й таку категорію як рівень соціальної підтримки чи довіри. Зі свого боку, Організація економічного співробітництва та розвитку вже два роки поспіль публікує Індекс кращого життя, де за до 11-ти категорій описує якість життя людей. Отож, сьогодні прогрес суспільного розвитку країн намагаються вимірювати не виключно рівнем GDP, а й апеляцією до якості життя в цілому.
Одним із найбільш поширених переконань про щастя є ототожнення його з приємністю, чи у кращому разі з тривалим позитивним емоційним станом. В історії філософії це спонукало до різних підходів у ставленні до щастя. З одного боку, гедонізм закликає людину зробити насолоду самоціллю людського життя, тоді як епікурейці і стоїки сповідують аскетичний підхід до пошуку задоволення і більше вірять у можливість самообмеження до базових людських потреб задля уникнення страждання і турбот як наслідку фрустрованих бажань та волевиявлень. Однак саме усвідомлення нескінченності людських потреб та неминучої втрати інтересу до них після їх заспокоєння змушує багатьох зі скепсисом ставитися до поглядів на щастя як отриманої приємності від задоволення всіх можливих потреб.
На тлі цих суперечок Роберт Нозік запропонував уявний експеримент. Припустімо, що існує машина, яка дала би можливість підключеним до неї людям постійно відчувати приємність. Ще задовго до фільму «Матриця» автор описує антиутопію, де ми плавали б у резервуарі, підключені до цієї машини, не знаючи про це. Головне питання: «Чи були би ми готові свідомо і добровільно погодитись на підключення заради отримання так званого «щастя»»? На думку Нозіка, таке щастя як суто психічний стан людини – не зовсім те, чого ми прагнемо. Як людей, нас передусім цікавить контакт із реальністю, результатом якого може бути приємність, а не приємність сама по собі. На думку Нозіка,
Объяснение: