Володимир Великий (980-1015), який проявив себе як талановитий і авторитетний політик, мужній воїн, далекоглядний реформатор і тонкий дипломат. Його князювання стало початком нової доби в історії держави, періодом її піднесення і розквіту.
Продовжуючи політику своїх попередників щодо збирання навколо Києва слов'янських земель, князь Володимир військовими походами на хорватів і дулібів, радимичів і в'ятичів завершив тривалий процес формування території Київської держави, яка стала найбільшою країною в Європі.
До того ж князь Володимир увійшов в історію країни як справжній реформатор. При ньому, насамперед, розпочався цікавий процес слов’янізація державного управління. Молодого князя називали «полукровок», його матір була слов’янкою з Чернігівщини, він був вже ближче до киян, а не до варязьких найманців. Тому під час військової реформи він випроваджує з країни варягів, які хотіли обкласти люд додатковою даниною. Була створена нова, підконтрольна князю військова дружина із русинів, місцевих мешканців. Вони за свою службу одержували від князя земельні наділи і тим самим ставали своєрідною противагою місцевому боярству.
З урахуванням інтересів населення була проведена і управлінсько-адміністративна реформа, коли влада від удільних князів перейшла до вірних йому людей - численних синів і наближених бояр-намісників. Таким чином, на зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов адміністративно-територіальний, що свідчило про вищий рівень зрілості держави.
Було проведено ще чимало нових починань, які визначили процес розквіту Київської Русі, але найголовніше місце серед них посідає вагомий культурно-цивілізаційний процес - прийняття християнства. Ця історична подія розпочалася у 988 р., коли після облоги Володимир захопив Херсонес (Корсунь), щоб примусити візантійських імператорів виконати свої обіцянки і видати за нього свою сестру. Додатковою умовою весілля стало хрещення Володимира. Він повернув місто Візантії, натомість Тмутороканське князівство у Східному Криму залишилося під владою Києва. Сучасні історики наголошують, що саме перемога над Херсонесом знаменує початок епохи великодержавності Київської Русі.
Повернувшись до столиці, князь розпочав хрестити городян. Вони ставилися до цього добре, бо вже давно знали, що таке християнство, поділяли його цінності. В інших землях язичництво відступало поступово.
Объяснение:
Появление цветков лотоса радовало древних египтян, и с давних времен сохранилась пословица: "Много лотосов на воде, велико будет плодородие". В древнем Египте лотос чтили как священный цветок. Он был посвящен богине плодородия - Изиде и богу солнца - Озирису. Последний изображался на листе лотоса, а бог света Хорус - сидящим на цветке лотоса.
Этим была выражена связь нильской лилии, как и нашей кувшинки, с солнцем: цветок ее также раскрывается утром и опускается в воду вечером.
"Лотос - друг солнца, - писали также и в священных книгах Индии. - Когда месяц со своими холодными лучами исчезает, лотос раскрывается".
Символ Египта, его герб - пять цветков лотоса. Скипетр - знак власти фараона (царя Египта) - делался в виде цветка лотоса на длинном стебле. Цветок и бутон лотоса были выбиты на египетских монетах. Колонны египетских дворцов и храмов тоже украшали изображением лотоса: основания колонн - листья лотоса, а вверху - связка стеблей с цветками и бутонами.