1. Орієнтувався на інтереси козацької старшини, роздавав їй землі.
Гетьман роздав старшині понад тисячу дарчих на землі та залежних селян.
2. Здійснив низку заходів з упорядкування податків, земельної власності козацької старшини.
3. Увів нову категорію козацької старшини — "бунчукових товаришів”, що перебували безпосередньо при гетьманові для виконання різних доручень та безпосередньо від нього залежали.
Крім "бунчукових товаришів" в оточенні І. Мазепи з'явилися ще й "значкові" та "значні військові товариші", за якими закріплювалися значні привілеї.
4. Видав низку універсалів для врегулювання системи грошової та натуральної ренти, відробітку панщини:
• 1691 р. Універсал, за яким старшинам — землевласникам і монастирям заборонялося обтяжувати селян повинностями і поборами;
• 1693 р. Нарада старшини у гетьмана ухвалила скасувати оренди терміном на один рік (оренда — збирання мит віддав; ся на відкуп орендатору). Згодом оренди було відновлено, бо скарбниця втрачала важливе джерело доходів;
• невдовзі замість оренд було дозволено податок від гуралень і шинків;
• 1701 р. Універсалом встановлено максимальну панщину—два дні на тиждень для селян Ніжинського полку;
• селянам було дозволено винокуріння для власних потреб;
• їм дозволялося подавати скарги на панів до суду;
• заборонялося примушувати козаків переходити в селянство;
• заборонялося забирати у простих козаків землю;
• гетьман намагався досягти чіткого розмежування козацтва й селянства, для чого прагнув отримати дозвіл від царя на перепис козаків.
Рабство Древнего Рима – одна из темных страниц в его истории, противоречивый срез общественной жизни нескольких веков до нашей эры. Но современная «работа» во многом происходит от «рабства» той эпохи, и большинство профессий возникло при рабовладельческом строе. Раб – бесплатная рабочая сила, разменная монета, признак благополучия и власти его хозяев. Рабовладение содействовало расцвету Древнего Рима и его институций, а бесчеловечное обращение с подневольными людьми воспринималось как норма. Жестокость стала обыденностью в Древнем Риме – так регулировали мотивацию, поведение и отношения между хозяевами и рабами.
Общность реформаторства Солона и Сервия Туллия состояла в направленности на демократизацию – вовлечении в жизнь общества и управление всех классов - и богатых, и бедных; отмене и ограничении долгового рабства; признании знати, аристократии не по родству, а по имуществу – чем его больше, тем знатнее. Отличие реформаторства Солона и Сервия Туллия было в степени достижения демократии. В Греции с Народным собранием, судами, в которых участвовали все свободные граждане – демос, степень демократичности общества была выше, чем в Риме.
Шестой римский царь, Сервий Туллий, провел очень важные реформы. Во-первых, Сервий Туллий разделил Рим и всю территорию, подвластную Риму, на 21 район или, как говорили римляне, на 21 трибу. Каждый гражданин теперь был приписан к определенной трибе. Во-вторых, царь разделил все свободное население Рима на 5 имущественных групп: в первой были самые богатые, в пятой — самые бедные. Затем Сервий Туллий по-новому организовал римскую армию. Самые богатые граждане были или всадниками, или пехотинцами с полным вооружением. Они стояли в первых рядах войска. Граждане других классов имели меньше оружия и занимали место в задних рядах. Граждане первого класса имели теперь больше всего голосов в Народном собрании и голосовали первыми. Сервий Туллий прославился не только своими реформами, но и тем, что построил вокруг Рима мощную стену, остатки которой сохранились до наших дней.
Объяснение:
1. Орієнтувався на інтереси козацької старшини, роздавав їй землі.
Гетьман роздав старшині понад тисячу дарчих на землі та залежних селян.
2. Здійснив низку заходів з упорядкування податків, земельної власності козацької старшини.
3. Увів нову категорію козацької старшини — "бунчукових товаришів”, що перебували безпосередньо при гетьманові для виконання різних доручень та безпосередньо від нього залежали.
Крім "бунчукових товаришів" в оточенні І. Мазепи з'явилися ще й "значкові" та "значні військові товариші", за якими закріплювалися значні привілеї.
4. Видав низку універсалів для врегулювання системи грошової та натуральної ренти, відробітку панщини:
• 1691 р. Універсал, за яким старшинам — землевласникам і монастирям заборонялося обтяжувати селян повинностями і поборами;
• 1693 р. Нарада старшини у гетьмана ухвалила скасувати оренди терміном на один рік (оренда — збирання мит віддав; ся на відкуп орендатору). Згодом оренди було відновлено, бо скарбниця втрачала важливе джерело доходів;
• невдовзі замість оренд було дозволено податок від гуралень і шинків;
• 1701 р. Універсалом встановлено максимальну панщину—два дні на тиждень для селян Ніжинського полку;
• селянам було дозволено винокуріння для власних потреб;
• їм дозволялося подавати скарги на панів до суду;
• заборонялося примушувати козаків переходити в селянство;
• заборонялося забирати у простих козаків землю;
• гетьман намагався досягти чіткого розмежування козацтва й селянства, для чого прагнув отримати дозвіл від царя на перепис козаків.