2. Формування яничарів — у «кращі часи», у ХVІ столітті, їхня кількість сягала 80, ба навіть 100 тисяч бійців), вони виконували різноманітні функції: по-перше, були головною ударною силою султанської армії під час грандіозних завойовницьких походів теренами Східної та Південної Європи (України зокрема), Балканів, Середземноморських країн, згодом — Угорщини, Австрії, держав Сходу (Іран, Ірак, Палестина), Кавказу (Вірменія, Грузія)...
3. Турецьке військо після битви залишило Косово поле і рушила на схід, так як новий султан Баязид побоювався за свою владу і прагнув зміцнити свій вплив.
4. Син Мурада ІІ, Мехмед ІІ Завойовник, реформував Османську державу і військо. 29 травня 1453 року він захопив візантійський Константинополь, що став новою столицею Османів під османською назвою Стамбул.
2. Формування яничарів — у «кращі часи», у ХVІ столітті, їхня кількість сягала 80, ба навіть 100 тисяч бійців), вони виконували різноманітні функції: по-перше, були головною ударною силою султанської армії під час грандіозних завойовницьких походів теренами Східної та Південної Європи (України зокрема), Балканів, Середземноморських країн, згодом — Угорщини, Австрії, держав Сходу (Іран, Ірак, Палестина), Кавказу (Вірменія, Грузія)...
3. Турецьке військо після битви залишило Косово поле і рушила на схід, так як новий султан Баязид побоювався за свою владу і прагнув зміцнити свій вплив.
4. Син Мурада ІІ, Мехмед ІІ Завойовник, реформував Османську державу і військо. 29 травня 1453 року він захопив візантійський Константинополь, що став новою столицею Османів під османською назвою Стамбул.
Формирование Версальско-Вашингтонской системы международных отношений берет свое начало в становлении мира после войны 1914-1918 годов. В сущности, данная система международных отношений была новым мировым порядком, который был образован вследствие завершения военных действий и рядом соглашений Версальского мирного договора 1919 года и договоров заключенных в ходе Вашингтонской конференции 1921-1922 гг.
Процесс формирования международных отношений того времени подразделялся на две основные части: Версальская (Европейская) и Вашингтонская (Азиатско-Тихоокеанский регион).
Европейская (Версальская) часть системы была сформирована под давлением военно-стратегических и политических интересов стран победительниц в первой мировой войне, при полном игнорировании внутренних и внешних интересов стран побежденных и новых государств, которые образовались сразу в послевоенный период (Венгрия, Австрия, Югославия, Польша, Чехословакия, Финляндия, Литва, Латвия, Эстония). Это делало развитие самой системы международных отношений слабой и уязвимой, что приводило к нестабильности и кратковременности её функционирования в мировых делах. В фундамент образования Версальско-Вашингтонской системы международных отношений стран Европы легли:
* Версальский мирный договор и аналогичные ему (1919 года),
* Сен-Жерменский мирный договор 1919 года,
* Нёйинский мирный договор 1919 года,
* Трианонский мирный договор 1920 года,
* Севрский мирный договор 1920 года.