Люблінська унія: причини Литва зазнала ряду поразок у Лівонській війні від московських військ, союзником могла стати Польща; Польща прагнула поширити свій вплив па схід, шляхта хотіла загарбати українські землі; українська сторона сподівалася в об’єднаній державі налагодити ефективну оборону під нападів татар.
Люблінська унія: наслідки • більшість українських земель було об’єднано в межах однієї держави, що згуртувало народ; • виникнення на українських землях великих маєтків польської шляхти, закріпачення, зростання гноблення; • збереження судочинства за Литовськими статутами, чинного адміністративного устрою; • початок полонізації — денаціоналізації верхівки, втрата українським суспільством політичної еліти; • українське населення починає зазнавати національних і релігійних утисків; • українські землі залучалися до нових форм політичного та соціального життя, демократії, самоврядування; • українська верхівка отримала виняткове право обіймати посади на місцях, незалежно від віросповідання; • через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, розвиток освіти.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/lyublinska-uniya-prichini-ta-naslidki/
через 50 лет после собора против жидовствующих, появилась новая ересь, возникшая одновременно в двух местах: в 1554 г. в москве ее распространял матфей башкин, а на белоозере федор косой.
они отрицали учение о святой троице, учение о божественности христа, не признавали церковной иерархии, отрицали почитание икон, выступали против предания и монашества.
в этом их учение было сходно с ересью жидовствующих, но в отличие от нее, у новых еретиков были развиты элементы социальной критики.
они говорили, что все люди перед богом равны и отношения между ними должны основываться на принципах христианской любви, поэтому для христиан неприемлемо рабство, одних другими.
ересь возникла под влиянием реформаторских идей, распространявшихся в соседних польше, литве, белоруссии и украине.
однако в россии еретики не смогли найти широкой поддержки и фактически остались одни.
в 1554 г. был созван собор, на котором еретики были осуждены, но ф. косому удалось бежать в белоруссию.
вторично он был осужден в 1583 г. и в волоколамский монастырь.