Литовські князі одними з перших рушили на українські землі, які були роздроблені та ослаблені золотоординським ігом.
Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг, який у середині XIII ст. об’єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії та оволодів частиною Західної Русі. На початку 60-х років XIII ст. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.
Швидке зростання Литовської держави почалося при Гедиміні (1316-1341). Добре зміцнивши тили, він узявся за розширення своїх володінь. Цьому сприяло те, що литовські князі дуже ретельно подбали про розбудову військової справи. Вони постановили за правило: хто має землеволодіння, той мусить служити у війську; хто ж відмовлявся від військової повинності, у того забирали землю. Це правило поширювалось на всі суспільні верстви - від князів до селян. Можна сказати, що Литва на той час мала велике організоване військо. Гедимін завершив приєднання білоруських земель, розпочате його попередниками, і приступив до приєднання українських земель. Експансія Литви на схід і північ Русі натрапила на сильний опір з боку Московського князівства. Вирішальна роль у захопленні українських земель належить сину Гедиміна - Ольгерду (1345-1377), який заволодів Чернігово-Сіверщиною, а в 1362 р. зайняв Київ.
Переломним у підкоренні українських земель Литвою став 1362 р. Цього року військо трьох сусідніх народів - литовського, українського та білоруського розгромило монголо-татар на Синіх Водах, давши початок звільненню українських земель від монголо-татарського іга.
Таким чином, у другій половині XIV ст. під владою Литви опинилась уся Білорусь, частина земель Московії та значна частина території України - майже вся Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля. Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи.
Объяснение:
зі смертю князя юрія ii болеслава становище галицько-волинського князівства суттєво погіршилося. реальним правителем у галицькій землі був боярин дмитро дедько (1340-1344 справжня війна за землі галичини розгорілася 1349 р., тривала вона із змінним успіхом. зрештою в 1387 р. ці землі були остаточно приєднані до польського королівства. на волині ж правив литовський князь любарт гедимінович (1340-1385 який мав дружину з родини галицько-волинських князів. він діяв під гаслом збереження держави данила галицького. волинь була тоді фактично незалежною. входження українських земель до складу інших держав. за землі галичини і частково волині йшла запекла боротьба між литовськими князями і польськими й угорськими королями. угорщина ще з xi ст. (з перервою 1280-1320 рр.) утримувала закарпаття. у 1526 р. після поразки угорського війська від турків у битві під могачем закарпаття було поділене між князівством трансільванією (васалом туреччини) і священною римською імперією, де правили австрійські габсбурги. буковина ще в xiv ст. потрапила під владу молдовського князівства, яке, в свою чергу, потрапило у васальну залежність від турецького султана. на початку xvi ст. чернігово-сіверщина потрапила під владу московського князівства. розвинути успіх московії перешкодила серйозна поразка, якої вона зазнала під оршею в 1514 р. від військ, керованих князем костянтином острозьким. dovidka.biz.ua утвердження литви на київщині, чернігово-сіверщині та поділлі пов’язують з перемогою князя ольгерда над військами золотої орди на р. сині води в 1362 р. з наступного року в києві князював син ольгерда володимир. наслідки битви:
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.uaответ:
объяснение: