Більшість американських діячів часів війни за незалежність вважали невід’ємними права людини на життя, свободу, власність.
Право на життя означає гарантовану державою можливість не побоюватися насильницької смерті.Видатні американські діячі були добре знайомі з історією різних держав, тому їх надзвичайно цікавила республіканська форма правління в Стародавньому Римі. За такого правління повноваження уряду походять від народу. Він обирає керівників, які займають певні посади та чиновників, що їх обслуговують.
Засновники США вважали, що республіка здатна забезпечити передумови для справедливості суспільного блага, свободи та процвітання громадян.
Відповідно до прийнятої Конституції в США встановлювалася сильна центральна (федеральна) влада. Штати могли самостійно розв’язувати внутрішні питання, але фінанси, армія та зовнішня політика перебували в руках федеральної влади. За Конституцією Сполучені Штати Америки ставали федеративною республікою: федеративною — тому що складалися з рівноправних штатів, і республікою — тому що вищі посади в державі були виборними.Вищою законодавчою владою в США був Конгрес, що складався з двох палат: верхньої — сенату й нижньої — палати представників. Депутатів палати представників обирали всі, хто був наділений правом голосу. Сенат був створений на вимогу малонаселених штатів для дотримання рівності між штатами. Від кожного штату до Сенату входило по два сенатори. Сенат затверджував закони, прийняті палатою представників, і міг контролювати її діяльність.
Головою виконавчої влади був президент, який обирався на чотири роки. Президент США мав дуже великі повноваження: керував урядом, армією, міг скасовувати закони, прийняті Конгресом.
Владу Конгресу й президента мала обмежувати вища судова влада — Верховний суд, склад якого формував президент за згодою Конгресу. Через те що суддів призначали довічно, вважалося, що вони можуть виступити і проти президента, і проти Конгресу, якщо ті порушать закон. Верховний суд мав право скасовувати вже затверджені президентом закони.
Во время Второй мировой войны пострадали все страны, где велись боевые действия. Так, что пострадали европейская часть СССР, Польша, Финляндия, Чехословакия, Румыния, Венгрия, Болгария, Югославия, Восточная Германия – как часть восточноевропейского театра войны, а также Западная Германия, Бельгия, Франция, Люксембург и Нидерланды – как часть западноевропейского театра.
Также пострадали Греция, Албания, Италия, Египет, Ливия, Северная Африка – как участники средиземноморского театра войны, Китай, Япония и прочие страны-участники тихоокеанского театра войны.
2.Сколько людей было убито во время войны?Поскольку в войне участвовали 72 государства, что на тот момент составляло 80% всего населения планеты, то убито было много. 40 государств вели военные действия на своей территории – отсюда в войне погибли примерно 60 или 65 миллионов человек, а на фронте из них погибли 27 миллионов человек.
Считается, что в наибольшей степени потери понесли Польша, Германия, Япония и Китай.
3.Какие страны пострадали от войны в 1945?В 1945 году пострадала Германия, Польша и Япония, поскольку Польша как независимое государство больше не существовало, Германия была также разделена, а Япония была первой страной, которая пережила последствия ядерной катастрофы.
4.У каких стран были войны в конце 20-го века?В конце 20 века войны были в Афганистане (с 1979 по 1989 годы), Фолклендская война, Косовская война, Карабахская война, в Греции была гражданская война, а также в Ливане в 1975 году началась гражданская война, Чеченская война, войны в Чехословакии, Югославская война и Южноосетинская война.