Пилип Орлик посідає особливе місце серед українських гетьманів. Заслугою гетьмана-емігранта була написана ним угода з козацтвом, що в історії одержала назву першої Конституції української держави. Пилип Орлик — послідовний борець за ідею незалежності України, однодумець Івана Мазепи, якому імпонувала висока освіченість генерального писаря (освіту отримав у Києво — Могилянському колегіумі).
Із Карлом XII був укладений договір, за яким Україна відходила під шведську протекцію. Орлик поновив стосунки з кримським ханом. З 1718 року, після смерті Карла XII, гетьман вимушений був виїхати до Німеччини. Перебуваючи в Західній Європі, він засилає листи до різних королів, підбурюючи їх проти Москви, нагадуючи про поневолений край український.
Далі були Франція, Туреччина, Греція. їде до кримського хана, звідти посилає великого листа до Запорізької Січі. Дорікає запорожцям, що вони знову, поховавши кошового Костя Гордієнка, піддалися московській державі.
Знову спалахує війна між Туреччиною й Росією, і Пилип Орлик покладає на неї сподівання. Але даремно. У 1740 році укладено новий Білогородський мир між обома державами. Про Україну в ньому не йшлося.
Основными причинами массовых восстаний стали: увеличивающийся разрыв между богатыми и бедными, снижение доходов малоимущих слоев населения, рост инфляции с одновременным повышением налогов, а также голод, чума, войны, и религиозные противоречия.
Социальный разрыв между богатыми и бедными в позднем Средневековье стал более выраженным. Процесс социального расслоения начался уже в XII веке с появлением дворянства. Дворян выделяли особая одежда, манеры, речь, питание и образование. К XIV веку дворяне стали разительно отличаться от низших классов как поведением и внешним видом, так и системой ценностей.
В то же время дворяне столкнулись с кризисом снижения доходов. К 1285 году инфляция стала повсеместной (отчасти из-за роста населения), при этом арендной плата за землю — основной доход дворян-землевладельцев, — была постоянной и основанной на феодальной организации общества. Цены же на товары и услуги росли из-за инфляции, поэтому реальные доходы дворянства снизились.Ситуация усугублялась возросшим аппетитом дворянства к роскоши, что требовало все больше денег. Для повышения доходов и поддержания роскошного уровня жизни многие дворяне незаконно повышали арендные ставки, прибегали к обману, хищениям а иногда и к откровенному грабежу.
Монархи, которые были нужны деньги для финансирования войн прибегали к «порче денег» путем тайного уменьшения веса монет или содержания благородных металлов в них, что вело к увеличению инфляции и, в конечном итоге, росту налоговых ставок. В XIV веке разразился кризис, связанный с двухлетним неурожаем, эпидемией чумы и Столетней войной, что резко увеличило нагрузку на низшие классы. Так, эпидемия чумы привела к заметному снижению численности работо населения.
Дополнительным фактором недовольства стала проповедь ордена францисканцев, напоминавших о том, что собственность, богатство и неравенство противоречат основным принципам христианства. Общее настроение выразил популярный проповедник Джон Болл во время Восстания Уота Тайлера: «Когда Адам пахал, а Ева пряла, кто был тогда дворянином? вроде всё
Пилип Орлик посідає особливе місце серед українських гетьманів. Заслугою гетьмана-емігранта була написана ним угода з козацтвом, що в історії одержала назву першої Конституції української держави. Пилип Орлик — послідовний борець за ідею незалежності України, однодумець Івана Мазепи, якому імпонувала висока освіченість генерального писаря (освіту отримав у Києво — Могилянському колегіумі).
Із Карлом XII був укладений договір, за яким Україна відходила під шведську протекцію. Орлик поновив стосунки з кримським ханом. З 1718 року, після смерті Карла XII, гетьман вимушений був виїхати до Німеччини. Перебуваючи в Західній Європі, він засилає листи до різних королів, підбурюючи їх проти Москви, нагадуючи про поневолений край український.
Далі були Франція, Туреччина, Греція. їде до кримського хана, звідти посилає великого листа до Запорізької Січі. Дорікає запорожцям, що вони знову, поховавши кошового Костя Гордієнка, піддалися московській державі.
Знову спалахує війна між Туреччиною й Росією, і Пилип Орлик покладає на неї сподівання. Але даремно. У 1740 році укладено новий Білогородський мир між обома державами. Про Україну в ньому не йшлося.