Тут відповідь 50 на 50 бо австрійський народ не був проти приєднання до Німеччини , а навпаки вважали що тільки так вони зможуть стати великою і сильною нацією . Що і підтвердилось на голосуванні де за аншлюз проголосувало 99,67% населення Австрії . Але з іншого боку усе це відбулось під ультиматумом Гітлера . 12 лютого 1938 року Гітлер зустрівся із австрійським канцлером Куртом Фон Шушнінгом де поставив йому ультиматум , що він мусить допусти до влади у Австрії націонал-соціалістичну партію яка слідувала поглядам Гітлера , інакше війна . Коли ж канцлер виконав ультиматум Німмечина ввела свої війська на території Австрії де почала уже заводити свої порядки , а Австрійська армія не чинила спротиву . Тому фактично Аншлюз можна назвати окупацією , бо Приєднання відбувалось за до ультиматимума і вводу військ в незалежну країну , а саме голосування проводилось під наглядом німецьких солдат.
Объяснение:Піднесення польського визвольного руху на початку 1860-х років
Обурений насильницьким поділом його території і ліквідацією самостійної держави Речі Посполитої, протестуючи проти тяжкого національного гніту, польський народ (а також інші народи, що входили в Річ Посполиту: литовці, білоруси, українці) не припиняли боротьби за своє визволення.
На початку 60-х років 19 століття визвольний рух охопив значні маси населення колишньої Речі Посполитої. Після початку повстання у Варшаві було створено Національний Уряд, який видав "Маніфест" в якому закликав народи до боротьби проти окупації Російської імперії та створення Речі Посполитої Трьох народів.
У цьому русі чітко визначилося два напрями: шляхетсько-буржуазно-демократичний та поміщицько-буржуазний. Рушійними силами першого з них були робітники, ремісники й селяни, дрібна шляхта, нижч чиновництва, службовців і духовенства, другого—поміщики, середня і велика буржуазія, вищ духовенства і службовців. Різнорідний склад учасників визвольного руху зумовив наявність у ньому радикальної й поміркованої тенденцій.
Течія «червоних»
Домбровський Ярослав
Провідну роль у русі відігравали збідніла шляхта і дрібнобуржуазні елементи (так звана партія «червоних»). Вони ставили своєю метою завоювати національну незалежність і провести ряд буржуазних реформ. Але в поглядах і програмних вимогах «червоних» не було єдності. їх правий табір, очолений А. Гіллером, В. Марчевським, О. Авейдою та ін., відзначався поміркованими вимогами, був схильний до компромісу з поміщиками й поділяв націоналістичні погляди шляхти. Лівий табір «червоних» на чолі з 3. Падлевським, Ярославом Домбровським, Кастусем Калиновським, 3игмунтом Сераковським та ін. стояв на позиціях радикальних демократів і відстоював необхідність союзу з революційними силами Росії, прагнув до революційного здійснення буржуазно-демократичних перетворень. У його зверненнях та листівках висловлювалося і всіляко підтримувалося гасло: «За вашу і нашу свободу!»
Течія «білих»
Барнау́л — город в России, административный центр Алтайского края и одноимённого городского округа. Население 632 391 человек, в пределах городской агломерации — 825 тыс. человек. Расположен на юге Западной Сибири в месте впадения реки Барнаулки в Обь.Расположен на юге Западной Сибири в месте впадения реки Барнаулки в Обь. Возник в 1734—1735 годах и развивался как посёлок при сереброплавильном заводе Акинфия Демидова. В настоящее время крупный транспортный узел, промышленный, культурный, медицинский и образовательный центр Сибири.Существует несколько гипотез о происхождении названия города. Писатель и краевед Марк Юдалевич собрал разрозненные предположения и размышления разных исследователей[4]. Общим в их работах является то, что название «Барнаул» имеет тюркские, монгольские либо кетские корни, но перевод названия города имеет различные варианты:Вид города Барнаула с правого берега реки Барнаулки. Вторая половина 1850-х годов. Цветная гравюра по рисунку томского художника П. М. КошароваДолгое время была распространена версия, что слово «барнаул» переводилось с казахского языка как «хорошее стойбище»[5] или «аул Барна», если считать, что Барн — имя одного из кочевников Сибирского ханства. Но, по мнению историков, это не более чем народная этимология, поскольку у казахов нет таких имён, как Барн, и они никогда не кочевали в Верхнем Приобье, а для обозначения хорошего пастбища есть термин «джайляу»[6].
Другая версия заключается в привязке к названию реки Барнаулки, которая на чертежах конца XVIII века названа Бороноул или Бороноур. В некоторых документах река значится под названием Баранаул, и лишь в 1745 году на карте Шелегина[7] она обозначена как река Барнаул[8]. Томский профессор А. П. Дульзон предположил, что название города состоит из двух кетских слов: боруан — «волки» и уль, ул — «река», «вода». Таким образом, Барнаул — «волчья река»[6][9]. Этот вариант подкрепляется тем, что в ленточном бору, по которому протекает Барнаулка, ранее водились волки, а в районе истоков реки расположено множество озёр. К тому же, волк считался священным животным среди жителей Алтая. Со временем, при к русскому говору, слово дало название городу[10].
Барнаульский историк и археолог А. Уманский развил версию о реке и попытался перевести, предполагая, что название имеет телеутские корни. По его мнению, «боронаул»/«бороноул» произошло в результате языковых метаморфоз от телеутского слова «поронгыул», где «по-ронгы» — «мутная вода», «ул» — река. Таким образом, Барнаулка переводится как «мутная река». Она действительно изобилует органическими и минеральными веществами, в том числе песком.
Объяснение:
ответ не мой но 100% правельный