ответ: Каждый период времени в Российской истории влиял на дальнейшую жизнь страны. Однако, отдельные периоды определяли последующую жизнь народа на долгие годы. Одним из таких важнейших этапов Российской истории были вторая половина XIX века и начало XX века; время развития революционного движения, время кардинальных перемен в жизни нашей страны.
На политической арене действовали в это время, конечно, не только представители революционного движения. Но политические деятели, принадлежавшие к противостоящему большевикам лагерю, ранее изображались, как правило, искаженно. Между тем на исторической сцене в тот период действовали яркие и сильные исторические личности, придерживавшиеся различных общественно-политических взглядов и стремившиеся реформировать Россию бескровным, не революционным путем. Среди них - П. А. Столыпин.
Этот этап исторического развития нашей страны особенно интересен нам сейчас, в так называемый переходной период - от тоталитаризма к демократии, период экономических и политических реформ. И исторический опыт наших предшественников мог бы позволить нам более профессионально и продуманно проводить эти реформы и не повторять их ошибок
Объяснение:Столыпин несомненно является исторической личностью в силу своих выдающихся политического лидера, он смотрел в будущее России и говорил, обращаясь к депутатам первой Государственной думы: « Вам нужны великие потрясения, а нам нужна великая Россия. Дайте России 20 лет покоя внутреннего и внешнего и вы не узнаете ее». После него на протяжении нескольких лет никто из высших чиновников не предложил столь радикальных реформ, поэтому монархия погибла.
Столыпина называют «Одиноким реформатором», так как его реформы не нашли социальной опоры, прежде всего у революционного народа. Сам он был убежденным монархистом, но невольно пытался ограничить ее, затмил собой фигуру царя и поплатился за это.
В основі культури епохи Відродження (XIV — XVII ст.) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.
Объяснение:
Уже в XIII—на початку XIV ст. змінився погляд на реальність, виникли нові ідеї, які й привели до радикальних змін у всіх сферах ідеології та світогляду і які були неможливі в умовах античного або середньовічного суспільства.
Вони — результат того, що в міру зростання міст і появи бюргерства утворюються засади мирського світорозуміння, якому тісно в рамках теологічного аскетизму. Е. Гарен, незаперечно, має рацію, коли говорить про "полемічну свідомість", про "чітке поривання до бунту", про "програму розриву зі старим світом з метою встановити інші форми освіти і спілкування".
Нові інтелектуальні інтереси, віра в свої сили несумісні з контролем над діяльністю людини та мислення з боку церкви. Церковна регламентація життя, яка в середні віки здавалася природною, почала гнітити. "Божественне знання" потроху витіснилось інтелектуальними інтересами, які поки що випадали з офіційної університетської програми.
Художники і мислителі цієї епохи, як відомо, були титанами за силою думки, пристрасті і характеру, багатосторонністю і вченістю. Слід зазначити, що "універсальні" особистості виникали і через недостатню зрілість нового суспільства, в якому не було ще спеціалізації і стандартизації праці.
Очевидно, універсальність і багатосторонність таких майстрів, як Донателло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер, пояснюється не тільки їх надзвичайною обдарованістю, а й умовами їхньої праці і виховання. Вона була певною мірою "вимушеною". Оскільки поділ праці ще не торкнувся мистецтва, художники займалися всім: будівництвом церков, палаців, міських фортець, військових машин, поєднуючи найрізноманітніші види творчої праці — вони були живописцями, архітекторами, інженерами, декораторам
надіюся сподобалося