По-перше, у ході колонізації на місцевий ґрунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-третє, виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії — Візантії
По-перше, у ході колонізації на місцевий ґрунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-третє, виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії — Візантії
княжеством — на юго-западе и половецкой степью на юго-востоке. Только позднее земли западнее Горыни и Случи отошли к Волынской
земле (1154), Переяславль (1157), Пинск и Туров (1162) также обособились от Киева . Особенностью Киевского княжества было большое количество старых боярских вотчин с укреплёнными замками, сосредоточенных в старой земле полян на юг от Киева [1] Для защиты этих вотчин от половцев ещё в XI веке по реке Роси были поселены значительные массы кочевников, изгнанных половцами из степей: торков , печенегов и берендеев , объединённых общим именем— Черные клобуки . Они как бы предвосхищали будущую пограничную казачью конницу и несли пограничную службу на степном пространстве между Днепром , Стугной и Росью. По берегам Роси возникли города, заселённые черноклобуцкой знатью ( Юрьев , Торческ , Корсунь , Дверен и др.). Защищая Русь от половцев, торки и берендеи постепенно воспринимали русский язык, русскую культуру и даже русский былинный
эпос. Черные клобуки играли важную роль в политической жизни Руси XII века и нередко влияли на выбор того или иного князя.