М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
loloika
loloika
23.03.2023 04:03 •  История

Казахско магульские отношения при хакназар хане
у меня соч​

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Denis12121210
Denis12121210
23.03.2023

Дзержинский Феликс Эдмундович (1877—1926), революционер, советский государственный деятель, первый председатель ВЧК (с декабря 1917 г.).

Родился 11 сентября 1877 г. в имении Дзержиново (Столбцовский район Минской губернии; ныне Белоруссия) в глубоко религиозной польской дворянской семье. Детство провёл в родовом имении под Вильно (ныне Вильнюс). Решил стать священником, но от принятия сана его отговорил дядя-ксёндз.

В 1884 г. Дзержинский впервые познакомился с идеями марксизма, войдя в социал-демократический кружок Виленской гимназии. Через год оставил учёбу и полностью посвятил себя революционной работе.

На протяжении 20 лет жизнь Дзержинского — это аресты, тюрьмы, ссылки, побеги. Он несколько раз приговаривался к смертной казни. В 1906 г. нелегально побывал в Стокгольме, где проходил съезд РСДРП; там впервые встретился с В. И. Лениным.

В 1917 г. во время Февральской революции вместе с другими политзаключёнными был освобождён из московской Бутырской тюрьмы.

В августе 1917 г. стал членом ЦК РСДРП(б), вошёл в состав ВРК по подготовке вооружённого восстания. Принял активное участие в Октябрьском перевороте.

17 декабря 1917 г. был назначен председателем ВЧК. Непреклонный и жёсткий борец с любым инакомыслием, Дзержинский стал одним из руководителей красного террора. Именно он вместе с Лениным выступил инициатором гонений и высылки за границу представителей русской интеллигенции, изъятия церковных ценностей, расстрела священнослужителей.

В 20-х гг. Дзержинский возглавлял Народный комиссариат путей сообщения, был председателем Комиссии по борьбе с беспризорностью, в 1924 г. стал председателем ВСНХ.

Скоропостижно скончался 20 июля 1926 г. в Москве после участия в работе пленума ЦК ВКП(б).

Дзержинский вошёл в историю России как «железный Феликс», «рыцарь революции — бескомпромиссный борец за большевистские идеи».

4,7(30 оценок)
Ответ:
Рома2043
Рома2043
23.03.2023
Імперія карла великогочас найбільшої могутності франкської держави припадає на правління сина піпіна короткого —  карла великого  (742-814).внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності.карл перейшов у наступ на арабську іспанію. правда, його перший похід в іспанію (778) не був успішним.надалі франки методично просувалися на південь від піренеїв. у 801 р. в арабів була відібрана барселона на території північно-східної іспанії заснована іспанська марка (прикордонна територія), населення якої становили головним чином баски і наварці.за карла великого внаслідок тривалих воєн (з 772 по 804 р.) була завойована і приєднана до франкської держави  саксонія.внаслідок багатьох воєн кордони франкської держави значно розширилися. за площею держава франків наближалася до старої західної римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності.королівський титул більше не задовольняв франкського короля. карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа лев iii, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до карла, у якого шукав захист. карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на рим. у подяку за цю папа наприкінці 800 р. в соборі св. петра в римі вінчав франкського короля імператорською короною. так була встановлена нова імперія на заході.  ця подія викликала конфлікти між карлом і візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого риму.в останні роки життя карл обрав постійним місцем перебування свою нову столицю ахен. головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень.на початку ix ст. карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі держав в ії; його заступництва шукали королі шотландії , вожді племінних ірландських князів.однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. створена шляхом завоювань, вона булі надзвичайно різноманітна за етнічним складом. крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої галлії до імперії карла великого входили сакси, фризи, бавари, алвмани, тюринги, лангобардні   та ін.кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. тому карл великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний різ туди, де виникала реальна загроза відпадання тієї або іншої території. з часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. неміцні, суто зовнішні зв'язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії карла великого
4,5(86 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ