Від ІІІ ст. до н. е. і до кінця VІ ст. китайська цивілізація переживала кризу. Її наслідком стало остаточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Китаєм народи: японці, корейці, в’єтнамці.
Нарешті, 589 р. полководець Ян Цзянь силою зброї відновив єдність Китаю. Він був проголошений імператором і заснував династію Суй (581 – 618 рр.).
Проте цій династії не судилося тривалий час утримувати владу. Нерозважлива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не встигла оговтатися від попередніх випробувань. Останній імператор дому Суй Ян Ді був убитий змовниками і до влади доступилася династія Тан (618 – 907 рр.). Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви. А продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки.
Династія Тан проводила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VІІ ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом.
Помітні зрушення відбувалися тоді й у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру із цукрової тростини. Застосовувалася вдосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Скрізь діяли водяні млини. З’явилися перші вироби із порцеляни.
Объяснение:
Объяснение:
Учёных и археологов всего мира всегда интересовали гробницы египетских фараонов, так как в них можно было найти много ценных и интересных для науки предметов. Однако погребения фараонов Древнего и Среднего царства были разграблены полностью. Долгое время не удавалось обнаружить ни одной целой царской гробницы времён Нового царства. Таким образом, подлинная обстановка царских погребений древнего Египта все ещё оставалась неизвестной.
Открытие в 1922 году гробницы Тутанхамона было одним из волнующих археологических приключений XX века и большим событием в египтологии.
Однажды известный археолог Говард Картер случайно приехал в Луксор и узнал, что на западном склоне горы, возвышающейся над Долиной царей, обнаружена неизвестная до того гробница. Шайки грабителей, пользуясь тем, что во время войны труднее стало поддерживать порядок, активизировались и бесцеремонно шарили по Фиванскому некрополю.
Глубокой ночью Г. Картер вместе с вооружёнными рабочими поднялся на шестисот-метровую гору, где незадолго до того сражались конкуренты. Здесь он увидел верёвку. Она круто спускалась по отвесному склону. Снизу доносились приглушённые звуки. Там лихорадочно работали грабители. Отвязав их верёвку и привязав свою, Г. Картер, недолго думая, соскользнул по ней на дно узкой расщелины, где находился вход в гробницу. Не теряя присутствия духа, Г. Картер предложил грабителям либо немедленно убраться, либо остаться здесь, потому что верёвку в случае отказа он уберёт. До гребня скалы было 43 м, а до дна долины — 73. Грабителям ничего не оставалось, как уступить.