Суецька криза, Синайська війна, Синайська операція, а також Троїста агресія (араб. العدوان الثلاثي)
(29 жовтня — 6 листопада 1956) — військовий конфлікт між Великою Британією, Французькою республікою та Ізраїлем, з одного боку, та Республікою Єгипет з іншого боку.
Метою військових дій було: для Великої Британії та Франції — відновлення контролю над Суецьким каналом, для Ізраїлю — відновлення ізраїльського судноплавства Акабською затокою, руйнацію єгипетської військової інфраструктури на Синаї і в Газі, убезпечення західного кордону від нападів фідаїнів.
Канал одразу став стратегічно важливим, бо забезпечив найкоротший зв'язок між Середземним морем та Індійським океаном, полегшив торгівлю і допоміг європейським колоніальним державам у їхніх зв'язках та керуванні колоніями.
1875 року, внаслідок боргу та фінансової кризи, єгипетський хедив був змушений продати свої акції Компанії Суецького каналу британському уряду, яким на той час керував Бенджамін Дізраелі. За цією оборудкою Британія отримали 44 % акцій, решта належала французьким приватним інвесторам.
У 1882 р. під час Англо-єгипетської війни Сполучене Королівство окупувало Єгипет, а також отримало контроль над власне каналом, його фінансами та операціями. Константинопольська конвенція 1888 року оголосила канал нейтральною зоною під британським захистом.[8] При ратифікації конвенції Османська імперія погодилася дозволити вільне міжнародне судноплавство через канал під час війни та миру.
Великий князь владимирский и московский с 1359. Опираясь на возросшую мощь Московского княжества, Дмитрий Донской преодолел сопротивление соперников в борьбе за великое княжение — суздальско-нижегородского, рязанского и тверского князей. При нём в 1367 был построен первый каменный кремль в Москве, в 1368 и 1370 его войска отразили нападения на Москву литовского князя Ольгерда. Во время войны с Тверью (1368—75) Дмитрий Донской в 1375 принудил тверского князя к признанию своего старшинства и союзу в борьбе с Золотой Ордой. В 1376 Московское княжество утвердило своё влияние в Болгарии Волжско-Камской, в 1378 его рать разбила под Скорнищевом рязанского князя. Дмитрий Донской первый из московских князей возглавил вооружённую борьбу народа против татар: в 1378 на р. Вожа было разгромлено татарское войско Бегича, а в 1380 Дмитрий Донской во главе объединённых русских сил разбил в Куликовской битве войска татарского темника Мамая, за что был прозван Донским. Дмитрий Донской впервые передал великое княжение старшему сыну Василию без санкции Золотой Орды как «свою отчину» . При нем в 1367 году построен белокаменный кремль в Москве. Возглавил вооруженную борьбу русского народа против монголо-татар; руководил их разгромом в битве на р. Вожа (1378). В Куликовской битве 1380 года (верховья Дона) проявил выдающийся полководческий талант, за что был прозван Донским.
Суецька криза, Синайська війна, Синайська операція, а також Троїста агресія (араб. العدوان الثلاثي)
(29 жовтня — 6 листопада 1956) — військовий конфлікт між Великою Британією, Французькою республікою та Ізраїлем, з одного боку, та Республікою Єгипет з іншого боку.
Метою військових дій було: для Великої Британії та Франції — відновлення контролю над Суецьким каналом, для Ізраїлю — відновлення ізраїльського судноплавства Акабською затокою, руйнацію єгипетської військової інфраструктури на Синаї і в Газі, убезпечення західного кордону від нападів фідаїнів.
Канал одразу став стратегічно важливим, бо забезпечив найкоротший зв'язок між Середземним морем та Індійським океаном, полегшив торгівлю і допоміг європейським колоніальним державам у їхніх зв'язках та керуванні колоніями.
1875 року, внаслідок боргу та фінансової кризи, єгипетський хедив був змушений продати свої акції Компанії Суецького каналу британському уряду, яким на той час керував Бенджамін Дізраелі. За цією оборудкою Британія отримали 44 % акцій, решта належала французьким приватним інвесторам.
У 1882 р. під час Англо-єгипетської війни Сполучене Королівство окупувало Єгипет, а також отримало контроль над власне каналом, його фінансами та операціями. Константинопольська конвенція 1888 року оголосила канал нейтральною зоною під британським захистом.[8] При ратифікації конвенції Османська імперія погодилася дозволити вільне міжнародне судноплавство через канал під час війни та миру.