Перший і головний підсумок Другої світової війни полягає у всесвітньо-історичній перемозі над фашизмом. Перемога врятувала світову цивілізацію, зруйнувала претензії Німеччини на світове панування. Фашистські держави - Німеччина, Італія, Японія і їх союзники були розгромлені. їх збройні сили, економіка, політика, ідеологія зазнали повного краху. Фашистські режими було ліквідовано, партії заборонено, фашистські ватажки зазнали заслуженої кари. Країни і народи, яким загрожував фашизм, відстояли свою незалежність і демократичні свободи.По-друге, Друга світова війна була найжорстокішою і найкровопролитнішою в історії людства. Якою ж ціною здобуто перемогу над фашизмом? Під час війни загинуло близько 60 млн осіб, в тому числі більше 27 млн радянських людей. Десятки мільйонів людей були поранені, стали інвалідами. Війна спустошила цілі країни, перетворила в руїни багато міст і сіл. Стосовно України, то остання дала в діючу армію 7 млн осіб. Половина з них загинула. З тих, що залишились живими, половина - інваліди.Не можна забути і про такий звірячий оскал фашизму, як концентраційні табори і табори знищення, в яких за роки війни були 18 млн осіб. 11 млн з них знищено гітлерівцями.Трагічні сторінки Другої світової війни закликають народи світу до пильності. Адже і сьогодні насильство і терор залишаються інструментами політики, незважаючи на те, що демократичні держави намагаються спільно протистояти цим явищам. Тут слушно нагадати відомий афоризм: "Історія не вчителька, а наглядачка... Вона нічого не навчає, а лише карає за незнання уроків".
Резиденцией султанов с середины XV в. вплоть до крушения Османской империи был Стамбул — центр всей системы управления государством, средоточие высших органов власти. Французский исследователь истории османской столицы Робер Мантран с полным основанием видит в этом городе воплощение всей специфики государства османов. «Несмотря на многообразие территорий и народов, находившихся под властью султана, — пишет он, — на протяжении всей своей истории османская столица, Стамбул, была воплощением империи вначале благодаря космополитической природе своего населения, где, однако, турецкий элемент был главенствующим и преобладающим, а затем благодаря тому, что она представляла собой синтез этой империи в виде ее административного и военного, экономического и культурного центра».
Крымская война 1853—1856 гг. закончиЛАСЬ в 1856 г. Парижским миром. Османская империя, участие которой в войне было весьма велико, получила от войны очень мало. Война не только не увеличила власти Османской империи над вассальными государствами, но ослабила её; дунайские княжества в 1861 г. объединились в одно государство Румынию, а в Сербии дружественные Турции Обреновичи были низвергнуты и заменены дружественными России Карагеоргиевичи; несколько позже Европа принудила империю удалить из Сербии свои гарнизоны (1867). Во время Восточной кампании Османская империя сделала заём в Англии в 7 млн фунтов стерлингов; в 1858,1860 и 1861 гг. пришлось сделать новые займы. В то же время правительство выпустило значительное количество бумажных денег, курс которых скоро и сильно пал. В связи с другими событиями это вызвало торговый кризис 1861 г. , тяжело отразившийся на народонаселении.
