Еволюцією називають поступовий розвиток від простішого до складнішого, від примітивного до досконалого. В даному випадку під еволюцією можна розуміти вдосконалення управління грецького суспільства шляхом залучення більшої кількості громадян до участі в ньому.
Так, правитель Солон 594 р. до н.е. провів низку реформ в Афінах, що насамперед стосувалися збільшення участі демосу в управлінні полісом на противагу владі аристократів. Він поділив громадян на чотири розряди - від бідніших до багатших. Всі групи мали військовий обов'язок і важелі в управлінні Афінами, залежно від кількості їх майна. Якщо багатші громадян мали більше прав в управлінні державою, то вони й мали більший обсяг військового обов'язку (будували і споряджали своїм коштом бойові кораблі), і навпаки - бідніші громадяни мали менший обсяг військового обов'язку - відбували службу в піхоті з власним озброєнням.
Громадянська належність при Солонові визначалася родовим походженням, то вже архонт Клісфен 509 р. до н.е. запровадив територіальний принцип отримання афінського громадянства. Клісфену належить також остракізм - вигнання тієї особи з Афін, ім'я якої найбільше писали на остраконі - глиняному черепку. Проте остракізмом швидко почали зловживати, купляючи голоси виборців. Перикл призначив заробітну плату за службу, а це означало, що управляти державою можуть і представники демосу, а не лише аристи
Объяснение:
Принятие христианства имело значительные политические последствия. Оно усилению международного престижа Руси, дальнейшему укреплению и расширению уже традиционных связей с Византией, расширению контактов с южнославянским миром и странами Запада.
Крещение Руси было важно и для социальной жизни древнерусского общества. Важнейший постулат христианства исходил из принципа божественной природы верховной власти. Постулат православия о «симфонии властей» превращал церковь в сильную опору власти, давая возможность духовного объединения всего государства и освящения всей системы общественных отношений. Принятие христианства быстрому укреплению государственных институтов.
Крещение Руси вело к национальной консолидации и к развитию культуры. Оно содействовало развитию зодчества и живописи в средневековых её формах, проникновению византийской культуры как наследницы античной традиции. Особенно важным было распространение кириллической письменности и книжной традиции: именно после крещения Руси возникли первые памятники древнерусской письменной культуры.