за багато років склався територіальний устрій, який без істотних змін існував упродовж більш як ста років. Російська імперія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям і Півднем, що складало близько 85% земель, заселених українцями. У складі Австрійської імперії знаходилося приблизно 15% українських земель, а саме – Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Території, що перебували під владою Росії, називалися Наддніпрянською Україною, а підвладні Австрії – західноукраїнськими землями.
постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 «Про видання „Історії міст і сіл Української РСР“».
Це перша фундаментальна історична праця, кожний том якої висвітлював історію населених пунктів окремих областей України, а їх на той час налічувалося майже 40 тисяч.
Важливе місце у збиранні матеріалів для написання нарисів про міста і села належить обласним державним архівам, музеям, краєзнавчим науково-дослідним установам. Неабияку роль в цьому зіграли і наукові бібліотеки, де найбільш повно зосереджено краєзнавчу літературу. Очолювала цю роботу Державна історична бібліотека України, яка спільно з Інститутом історії АН України розробила методичні рекомендації щодо організації роботи обласних бібліотек з надання до авторам «Історії міст і сіл…», роботу архівістів очолював на міністерському рівні О. Г. Мітюков.
Історіографія історії України містить значну кількість робіт, присвячених написанню фундаментальної колективної праці. Дослідники історії створення енциклопедичного довідника «Історії міст і сіл Української РСР» збагатили вітчизняну історіографічну спадщину студіями, які розкривають структуру, функціонування Головної редакційної колегії видання (головний редактор — П. Т. Тронько), результати та значення співпраці науковців і громадськості.
Видання «Історії міст і сіл Української РСР» також було здійснено і російською мовою.
Сьогодні стоїть питання про перевидання «Історії міст і сіл Української РСР» у новій редакції (із змінами та доповненнями). Роботу з підготовки видання до друку покладено на Національну спілку краєзнавців України[1][2][3].
Рядовичи — в Др. Руси лица, служившие землевладельцам по ряду (договору), как правило попавшие в зависимость от него за денежный долг семенами или орудиями труда, вынужденные отрабатывать у господина часть своего времени; близки к закупам.
Холо́пство — форма рабства — состояние несвободного населения На Руси.
Принцип заполнения: категории крестьян зависимые от феодалов