Володимир Великий.
роки правління 980-1015р.
При його правління розквіт Київської держави .
внутрішня політика : Проводив ряд реформ (адміністративна,релігійна,військова ,судова та інші).Запровадження християнства державною релігією.
Зміцнив свою центральну владу.Будівництво нових міст ,заснування м.Володимира ,Василькова тощо.Збудував першу кам'яну церкву .Почав карбування монет.
Уведення закону " Статут земельний".Відкриття початкової школи.
зовнішня політика :запровадив шлюбну дипломатію. Боротьба проти печенігів.
Встановив тісні контакти з Візантією, Священною Римською імперією, Польщею, Швецією, Чехією, що свідчило про її великий міжнародний авторитет. Приєднання Червенської Русі.
Объяснение:
Діяльність Генріха IV, що прагнув добробуту та миру серед підданих, значною мірою відповідала потребам народу, в пам'яті якого Генріх Наваррський залишився як le bon roi Henri — «Добрий король Генріх». На початку XVIII століття в епічній поемі Вольтера «Генріада» короля зображено ідеалізованим героєм, правив Францією «і по праву завоювання, і по праву народження». До народного образу Генріха IV апелювали Бурбони при спробах Реставрації наприкінці XVIII — на початку XIX ст., а потім і за самої Реставрації. Йому присвячена знаменита пісня Колло «Vive Henri Quatre» — «Хай живе Генріх Четвертий, хай живе хоробрий король, цей чотири рази чорт, що мав потрійний дар: пити, воювати і бути галантним кавалером», що була дуже популярною в епоху Наполеонівських війн і пізніше.
Держа́ва Ахемени́дов (др.-перс. (Xšāça) — «Империя»)[2][3], она же Первая Персидская Империя — древнее государство, существовавшее в VI—IV веках до н. э. на территории Передней Азии и северо-восточной Африки, созданное персидской династией Ахеменидов. К концу VI века до н. э. границы Ахеменидской державы простирались от реки Инд на востоке до Эгейского моря на западе, от первого порога Нила на юге до Закавказья на севере[4].
Объяснение:Вся информация об этих войнах в наше время известна исключительно по греческим источникам[источник не указан 959 дней]. Геродот Галикарнасский после изгнания из родного города, в середине V века до н. э. проехал по всему Средиземноморью и вне его, от Скифского государства до Египта, собирая информацию по греко-персидским войнам и другим событиям, которые он описал в своей книге Ἱστορίης ἀπόδεξις (известную на русском языке как «История»). Он начинает повествование с завоевания Крёзом Ионии[11] и заканчивает падением Сеста в 479 году до н. э.[12] Он, как полагают[источник не указан 959 дней], повторяет то, что говорилось ему его собеседниками, не подвергая это критическому анализу, таким образом давая нам время от времени правду, время от времени преувеличения и время от времени политическую пропаганду. Однако древние авторы рассматривали его работу как намного лучшую по качеству, чем работы любого из его предшественников[источник не указан 959 дней], Цицерон даже назвал его отцом истории[13].