Це, власне, й пишуть про нього в некрологах. За життя, однак, багато хто ставив питання: як він міг, блискучий історик, залишатися членом Комуністичної партії Британії аж до самого її (компартії) саморозпуску 1991 року, тоді як безліч британських комуністів-інтелектуалів вийшли з неї ще після Будапешта 1956 року чи Праги 1968-го? У суспільній пам’яті Гобсбавм пов’язаний із епізодом, який стався вже після розпуску компартії: в інтерв’ю з Майклом Іґнатьєвим 1994 року Гобсбавм виправдовував свою довічну вірність комунізмові тим, що той обіцяв нормальне майбутнє – і якби йому (комунізмові) таки вдалося виконати цю обіцянку, то десятки мільйонів жертв совєтського терору були б цілком виправданими.
Ми ніколи не дізнаємося, чи Гобсбавм думав це насправді, чи відбивався від незручних питань епатажними відповідями. Його майбутнім біографам доведеться додумувати за нього. Що можна виключити одразу, то це наївність у стилі Вольтерового Панґлоса, що все на краще у цьому найкращому з можливих світів. Гобсбавм не лише писав про «коротке двадцяте століття» з його війнами і кризами, а й прожив його, «від а до я», і тому не вірив у щасливий кінець історії.
рик Гобсбавм (9 червня 1917–1 жовтня 2012)
Маляр-невдаха - це Адольф Гітлер. Колись він вчився на художника і мав деякі здібності.
Іван Калита - російський цар, якому вдалося зібрати руські землі навколо Москви.
Бісмарк - канцлер Німеччини, який об"єднав розрізнені німецькі землі.
Політолог їх згадує по аналогії з В.Путіним, який зміг приєднати до Росії Крим, незаконно відібраний у неї свого часу просто за примхою тодішнього правителя М.Хрущова.
Я не погоджуюсь з Адамом Міхніком. Він і сам розуміє, що Путін переграв усіх політиків. Він повернув Крим не задля того, щоб зміцнити становище Росії у світі, і не задля того, щоб зміцнити режим всередині країни. Він відібрав назад цю територію, щоб відновити історичну справедливість. Це головне. Крим, зокрема, Севастополь - найважливіший форпост на Чорному морі, стратегічно важливий для Росії пункт. А Україна, з її намаганнями вступити до НАТО, останнім часом стала небезпечною країною для Росії. Тому Крим став конче потрібним Росії, і вона його здобула. Зауважте - добула цілком мирним шляхом, організувавши референдум, на якому народ Криму майже одностайно висловився за приєднання Криму до Росії. І що б не казали політики, політологи та політикани, Крим був, є і буде російським, а Путін залишиться в історії мудрим правителем, якщо вже нині його ім"я згадують разом з іменами Івана Калити та Отто Бісмарка.
А Крим я люблю, ми всі там любили відпочивати, мені шкода, що він тепер не наш. Але справедливість мені дорожча.