Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
- Наиболее известное произведение - Гиштория о российском матросе Василии Кариотском и о прекрасной королевне Ираклии Флорентийской земли, в которой традиционный для XVII в. сюжет сочетается с отражением новых идей. Главный герой произведения, Василий Кариотский, стал символом петровской эпохи, открывшей дорогу к высшим государственным должностям талантливым, но незнатным людям. -Крупнейшим мастером сатиры был русский поэт и просветитель Антиох Кантемир (1708-1744). Его главные сатиры (Куму своему и Филарет и Евгений) посвящены защите петровских преобразований. Большую известность приобрели также оды, басни и эпиграммы Кантемира. -Широкое распространение в петровскую эпоху получает любовная лирика. Манерность, изысканность языка и обращение к античным образам свидетельствуют о влиянии французской галантной поэзии. Авторы многочисленных образцов любовной лирики петровского времени в большинстве случаев неизвестны. Впоследствии сочинение любовных стихов вошло в моду, с него начинали свой творческий путь многие крупнейшие поэты XVIII в. - Первую оду, первые элегии и сонеты на русском языке написал В. К. Тредиаковский, бывший не только первым профессиональным писателем и поэтом, написавшим множество од, воспевавших величие русских императриц, но и реформатором русского языка. Известность ему принесли учебник по теории поэзии и ряд критических историко-филологических работ (Рассуждение об оде вообще, Рассуждение о комедии вообще и др. ) - Автор многочисленных од, поэм, стихотворений, являющихся образцами литературы русского классицизма, М. В. Ломоносов разработал теорию трех штилей, в соответствии с которой каждому жанру соответствует свой стиль: высокий, посредственный или низкий. Эта теория стала руководством для создания нового литературного языка. -Устное народное творчество. Помимо традиционных для народного творчества обрядовых песен, широкое распространение получают произведения о Петре I и песни-жалобы. -Важным направлением гражданского строительства становится возведение административных и общественных построек. Уже в первой четверти столетия в Петербурге были построены Гостиный двор, Биржа, Адмиралтейство, здание Кунсткамеры; в Москве - Хамовный двор, Суконный двор, Большой каменный мост, Арсенал в Кремле, трехэтажное здание Главной аптеки. -Впервые в России принцип регулярности был использован при строительстве Петербурга, которое стало важной вехой в развитии русской архитектуры. В создании архитектурного облика новой столицы значительную роль сыграли швейцарский архитектор Д. Трезини и русский зодчий М. Г. Земцов. Под руководством Трезини был построен собор Петропавловской крепости