Королевский Лондон
Многие места в Лондоне связаны с Короной. Есть королевские дворцы, королевские парки, дороги и улицы. Самое важное здание — Это Букингемский дворец (Дворец), который является официальной резиденцией королевы Елизаветы II.
Всего в Лондоне десять королевских парков. Они бесплатно открыты для посетителей. У каждого парка есть свой характер.
Хотя сейчас корова царствует, но не правит, Королевская семья играет важную роль в жизни страны. В истории Британии были определенные короли и королевы, чьи имена особенно помнят в стране и которые известны во всем мире. Один из них — король Генри VIII (1491-1547). Большинство людей помнят его, потому что у него было шесть жен. Но на самом деле он был очень важным монархом. Под его властью Британия стала независимой от римской католической церкви, она стала богаче и могущественнее. В 1534 году Парламент провозгласил Генри главой церкви Англии и отдал Генри всю власть в стране.
Дочь Генри, Елизавета (1533-1603) стала королевой в 1558 году. Она никогда не была замужем, и ее помнят как очень популярную и сильную королеву. Во время ее правления Англия стала очень важной в *европейской политике, испанская армада была побеждена, развивались искусство, особенно театр, и страна стала очень могущественной.
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.