ответ: Середньовічні школи та університети
У розвитку середньовічної освіти велику роль відігравало християнство. При монастирях і храмах відкривали перші ніколи, головним предметом у яких було письмо. Зошитів тоді ще не було, й учні вчилися писати загостреною паличкою на покритих воском дощечках. У V-X ст. освічених людей в Європі було мало, і навіть не всі королі вміли читати й писати.
Проаналізуйте схему та поясніть, як пов’язані зміни у суспільстві та виникнення потреби в освічених людях.
В ХІ-ХІІ ст. з’явилися школи для всіх бажаючих, незалежно від їхньої національності й походження, де викладали «сім вільних мистецтв» . Вільними їх називали тому, що опановувати їх могли лише вільні люди, а мистецтвом вважалася діяльність, спрямована на осмислення, творче сприйняття навколишнього світу, що також робить людину вільною. Створена ще в Давньому Римі, така освіта діяла протягом усього Середньовіччя. Цикл навчальних предметів складався з двох частин — тривіума6 і квадривіума.
* Тривіум — перші три науки, які мали опанувати студенти, від цього слова походить слово тривіальний — дуже простий, звичайний
У ХІІ-ХІІІ ст. викладачі й студенти міських шкіл почали створювати особливі об’єднання, що називались університетами.
Університет (від латинського — «сукупність, спільнота») — вищий навчальний заклад, де готують спеціалістів із різних галузей знань, ведуть наукову роботу.
Університети не тільки давали високий рівень освіти та свободи, а й забезпечували розвиток науки, міста і навіть держави, у якій вони діяли. Найперші з них виникли в Болоньї (Італія), Парижі (Франція), Оксфорді (Англія). До кінця XV ст. у Європі було засновано понад 60 університетів. Університети самі обирали свого очільника — ректора, самостійно визначали склад викладачів і могли судити своїх учнів. Учні називалися студентами, що на латиниці означає «старанно вчитися».
В університетах так само вивчали «сім вільних мистецтв», але на вищому рівні. Провчившись п’ять-сім років, можна було вступити на старші факультети — богословський, юридичний і медичний. Основними заняттями вважалися лекції, що читалися вранці та ввечері. Одягнений у чорну мантію магістр-викладач читав уголос яку-небудь учену книгу, не дозволяючи собі ні на букву відступити від тексту.
Інший вид занять — диспути — словесні двобої, під час яких студенти вже мали право не тільки поставити запитання викладачу, а й виступити самі й навіть запропонувати будь-яку тему для обговорення. Перемагав на диспуті не той, хто більше знав, а той, хто переконливіше доводив свою точку зору.
2 Життя середньовічного студентка
Чимало студентів походили з городян, селян і небагатих рицарів, тому, аби заплатити за навчання і житло, вони змушені були заробляти уроками чи просити милостиню.
Навчання в усіх університетах велося латиною, тому студент міг почати своє навчання в одному університеті, а закінчити його в іншому місті чи в іншій країні. Аби підтримати один одного, студенти різних країн об’єднувалися в земляцтва.
ІЗ ТВОРУ НЕВІДОМОГО АВТОРА ПРО НАВЧАННЯ В ПАРИЖІ НА ПОЧАТКУ XIII ст.
Майже всі паризькі школярі [студенти] займалися виключно тільки тим, щоб учитися й досліджувати щось нове.
Одні навчалися виключно для того, щоб знати, але це тільки цікавість, інші — аби прославитись, але це марнославність; нарешті, дехто вчився, щоб діставати пізніше вигоду, але це користолюбність. Дуже небагато хто з них навчався, щоб здобувати науку або навчати інших.
Объяснение:
