Российская императрица Елизавета Петровна (1709-1761) стала второй после Екатерины I женщиной на императорском престоле, взошедшей на него в результате дворцового переворота. Случилось это в 1741 году.
Двадцать лет правила она страной, успешно продолжая дела отца и оставив после себя добрую память. Еще царевной жизнерадостная и приветливая Елизавета снискала любовь отца и ближайшего окружения. Ходили слухи о влюбленности в нее будущего императора Петра II. Веселый нрав и красота Елизаветы располагали к ней людей, а острый ум и политическое чутье позволили пережить череду правлений, пока не пришел ее час. И, хотя Елизавета Петровна основную часть своего времени отдавала балам и другим увеселениям, она окружила себя видными государственными деятелями, осуществлявшими грамотную и дальновидную политику. Это, прежде всего канцлер А.Бестужев-Рюмин, братья Шуваловы, братья Воронцовы, обер-прокурор Я. Шаховской. Особой милостью императрицы пользовался А.Г. Разумовский, по не подтвержденным документально сведениям, ее тайный супруг.
1)Колись ті землі належали Чернігово-Сіверському князівству, були залюднені та обжиті, але в XIII ст. зазнали спустошливих наскоків ординців.
2)Московський уряд довгий час сприяв українському заселенню Слобідської України. Це давало Москві можливість економічно розбудувати вільні простори, мати добру військову силу для оборони своїх південних кордонів і разом із тим стримувати потік московських утікачів-кріпаків на Дон. Тому царський уряд постачав українським переселенцям зброю й харчі, дозволяв їм селитися цілими громадами на пільгових умовах,наділяв їх землею й зберігав за поселенцями козацькі права і полковий устрій.
3)Організація народного господарства Слобідської України була подібна до тієї, що на Гетьманщині. Населення займалося в основному хліборобством і пов'язаним з ним скотарством. Панівною системою хліборобства була перемінна; у другій половині 18 століття почала поширюватися також трипільна. Крім козацьких і селянських дрібних землеволодіннь, розвинулися великопанські (козацької старшини й російського дворянства, а також монастирів) володіння, що іноді досягали розмірів латифундій.
4) незнаю нажаль