Если сталинская администрация использовала метод тотального уничтожения народов, то хрущевско-брежневский аппарат решил сформировать на 1/6 суши «исторически новую общность людей - советский народ».
Теоретическую основу этих действий составляли марксистские теории об «исчезновении государств», «слиянии наций» при коммунизме. По национальному вопросу провозглашались тезисы о «полном и основательном решении национального вопроса», о «вечной дружбе народов», о «сближении и слиянии наций и народностей». В 60-е годы КПСС, опираясь на силовые министерства, проводила каровую политику, ущемляющую интересы народов СССР.
Вторжение на Рязанскую землю.
Суверенным русским князьям было нечего противопоставить, княжеские распри не позволили выставить против Батыя объединенные силы. В 1237 году первому удару подверглась Рязань. Владимирский и Черниговский князья отказали Рязани в Подойдя к Рязанской земле, Батый потребовал от Рязанских князей десятую часть “от всего, что имеется в земле вашей”. В надежде договорится с Батыем, Рязанский князь направил к нему посольство с богатыми дарами, которое возглавил княжеский сын Федор. Приняв подарки, хан выдвинул унизительные и наглые требования: помимо огромной дани отдать в жены монгольской знати княжеских сестер и дочерей. А лично для себя он присмотрел красавицу Евпраксинью, жену Федора.
Княжичь ответил решительным отказом и вместе с послами был предан мучительной казни. А красавица княжна вместе с маленьким сыном, чтобы не достаться завоевателям, бросилась вниз с высокой колокольни.
Рязанское войско пошло против Батыя, и “встретило его близ пределов рязанских”. Битва была очень тяжёлой 12 раз выходила русская дружина из окружения, “один рязанец бился с тысячей, а два – с тьмою (десять тысяч)” – так пишет об этой битве летопись. Но перевес в силах у Батыя был велик, рязанцы понесли большие потери. Настала очередь Рязани. Рязань держалась 5 дней, на шестой день, утром 21 декабря она была взята.
Весь город был разрушен, и все жители были истреблены. Монголо-татары оставляли за собой только пепелище. Погиб и Рязанский князь со своей семьей. Уцелевшие жители Рязанской земли собрали дружину (около 1700 человек), которую возглавил Евпатий Коловрат. Они догнали врага в Суздальской земле и стали вести против него партизанскую борьбу, нанося монголам большие потери. 2.2.2.
Становище жінки та дитини в період 16-18 століть було вкрай плачевним, якщо його порівняти із сучасністю. Для жінок шлюб був економічною необхідністю. за межами домогосподарства життя жінки було вразливим і нестабільним. Деякі жінки стали економічно незалежними, але вони були винятками.
Життя заміжніх жінок помітно відрізнялася між містом i селом. B селі, жінка підтримувала господарство, як на землі, так і в домівці. У місті ж, жінка могла бути дружиною ремісника чи купця. Вона всіляко допомагала своєму чоловіку у веденi справ, а дітьми займалися няні. Коли її чоловік помирав, вона могла взяти на себе бiзнес і вести його.
Попри цей, так сказати, успішний момент, бiльшiсть професiй для жінок були закритими. Навіть якщо жінка отримала освіту (в розділених за статевою ознакою школах), вона могла бути вчителькою чи приватною гувернанткою. Якщо ж вони працювали на однакових роботах, вони часто отримували нижчу заробітну плату, ніж чоловіки за ту саму роботу.
На початку 16 століття багато хлопців вирушили ДО церковних шкіл. Після релігійних змін у 1540-х роках такі школи були закриті.
Объяснение:
Однак, після цього були засновані гімназії.
Хлопчики зазвичай відвідували своєрідну дитячу школу під назвою «дрібна школа», потім переходили до гімназії, коли їм було близько CİM років. Шкільний День починався 0 6 ранку влітку та 7 ранку взимку. Обід був з 11 ку до 1 дня. Школа закінчилася близько 5 вечора. Хлопчики ходили до школи 6 днів на тиждень, i них було B мало свят. Дисципліна в школах була сувора. Вчитель нерідко мав палицю з прив'язаними до неї березовими гілочками.
Коли хлопчикам виповнювалось 15 або 16 років, найкращі із них могли піти в один 3 ДВОХ університетів Англії: до Оксфорда чи до Кембриджа.
або приватними гувернантками, дома або матерями. Але вже в 17 столітті у багатьох містах були засновані школи-інтернати для дівчаток. у них дівчат вивчали такi предмети, як письмо, музика та рукоділля.
Дівчата
навчалися,
Як завжди бідні діти не ходили до школи. до 6 -7-річного віку вони повинні були виконувати певні роботи, наприклад відлякувати птахів від посівних земель.