Кри́мська війна́ (1853—1856), або Східна війна — війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах.
З боку Російської імперії головною причиною війни стала суперечність між розвитком промислово-капіталістичних відносин у державі та російським кріпосницьким господарством, що стримувало розвиток промисловості внаслідок слабкості внутрішнього ринку.
З двох можливих шляхів вирішення проблеми — скасування кріпацтва, або ж придбання зовнішніх ринків — керівництво імперії обрало другий шлях. Розв'язавши війни 1826—1828 років російський торговий капітал заволодів османськими та перським ринками та почав просуватися до Середньої Азії, Емірату Афганістан у напрямку Індії. Це викликало спротив Великої Британії та Франції.
Безпосереднім приводом для війни стало захоплення російськими військами Молдовського князівства та Волощини (Валахії) 1853 року, з метою заволодіти торгівлею збіжжям дунайських країн.
Учасники конфлікту, а також Австрія та Пруссія, зібралися в Парижі на міжнародний конгрес. Глава російської делегації граф Олексій Орлов 30 березня 1856 року підписав капітуляцію Російської імперії.
Війна закінчилася Паризьким миром 1856. Він позбавив Росію права мати військовий флот на Чорному морі, а також фортеці й прибережні арсенали. Російська імперія публічно відмовилася від претензій на Молдовське князівство, Валахію та південну Бессарабію. Російського імператора позбавили покровительства над християнами Османської імперії, замінивши колективним патронатом усіх великих держав. План розширення впливу Російської імперії на південь провалився. Побіжним наслідком війни стала нова хвиля еміграції кримських татар до Османської імперії, залишило Крим близько 135,5 тис. осіб.
На стороні союзних сил діяли військові підрозділи сформовані з залишків задунайських козаків. У жовтні 1853 року Михайло Чайковський домігся створення регулярних козацьких підрозділів в османському війську. 23 січня 1854 року козаки склали присягу. З Константинополя привезли козакам знамена Запорозької Січі, а Садик-Паша (ім'я Михайла Чайковського в Османській імперії) отримав від султана титул «міріан-паша» (кошовий отаман).
У лютому військо Садик-Паші ввійшло в Бухарест, а сам він став губернатором Румунії. На початок березня його війська зайняли позиції на річці Прут, готуючись до боїв із росіянами. Та уряд Австрійської імперії почав тиснути на султана, вимагаючи відвести загони. Султан погодився, висловив подяку Чайковському і навіть надав йому титул «Око, вухо і правиця престолу».
Объяснение:
как-то так
копья, направляя их в сторону врага: первый ряд - перед собой, а воины
остальных рядов клали свои копья на плечи впереди стоящих. Если же часть
вражеского войска заходила фаланге в тыл, то воины последних рядов клали
свои копья на плечи впереди стоящих. Если же часть вражеского войска
заходила фаланге в тыл, то воины последних рядов поворачивались к
противнику лицом. Тогда фаланга становилась неприступной со всех сторон.