Картография
Пензенский край в XIX -начале XX века
Указом Александра I от 9 сентября 1801 г. Пенза вновь получила статус губернского города, а губерния объединила 10 уездов.
Пензенским губернатором в 1801-1809 г.г. был тайный советник Ф.Л. Вигель. В числе правителей Пензенской губернии самым памятным остается М.М. Сперанский, выдающийся государственный деятель России. На вторую половину XIX в. приходится правление самых деятельных губернаторов: действительный статский советник А. А. Татищев, генерал-майор А.А. Горяйнов.
Жители Пензы принимали активное участие в Отечественной войне 1812-1814 годов. Пензенская губерния вместе с Казанской, Нижегородской, Костромской, Симбирской и Вяткой входила в третий округ по формированию народного ополчения.
2 января 1813 года Пензенское ополчение, в составе которого было более 7 тысяч человек, двинулось в поход. 4-7 октября 1813 года Пензенское ополчение принимало участие в сражении под Лейпцигом, затем – в битве за Дрезден. После взятия Магдебурга полки Пензенского ополчения были включены в состав колонны генерал-лейтенанта Маркова, а с 20 января 1814 года в союзе с рязанскими ополченцами приступили к осаде Гамбурга, в то время как основные силы русских были направлены к Парижу, который был взят 29 марта 1814 года.
Немало пензенцев и лиц, связанных с Пензенским краем, было среди декабристов. Среди них: Иван Александрович Анненков, Александр Петрович и Петр Петрович Беляевы, Петр Федорович Громницкий, Иван Николаевич Горсткин, Григорий Александрович Римский-Корсаков, Александр Михайлович Булатов, Апполон Васильевич и Алексей Васильевич Веденяпины, Алексей Алексеевич Тучков.
Крестьянство Пензенской губернии участвовало в освободительном движении 60-х годов ХIХ в. в Крупное волнение крестьян произошло в конце марта – начале апреля в имении помещика Михайловского-Данилевского – селе Чемодановке, в то время входившего в Городищенский уезд. Разрастаясь, движение захватило деревни Борисовку, Степановку и стало распространяться на другие селения Городищенского уезда.
В декабре 1861 года вспыхнуло волнение в имении князя Куракина – селе Куракино Городищенского уезда. К наиболее крупным событиям относится восстание крестьян Чембарского и Керенского уездов. Весной 1861 года вспыхнуло восстание в с. Кандиевка, которое носило ярко выраженный антикрепостнический характер, отличалось активными формами борьбы и массовостью.
Тесно связано с Пензенским краем народническое движение 1871-1895 годов. Революционеры-народники направляли агитаторов в крестьянские массы, чтобы поднять их борьбу с произволом царского режима, но усилия народников в Пензенской губернии не имели успеха.
Збиранню згадок про давні часи та збереженню історичної пам’яті велику увагу приділяли за часів Русі-України. Історичні твори того часу називаються літописами.
Варто запам’ятати!
Літописи (від слів «у літо») — оповіді, у більшості з яких події викладено в хронологічній послідовності за роками.
Традиції літописання почали формуватися в Україні з часів виникнення писемності. Літописи створювали в усіх великих містах України-Русі: Києві, Переяславі, Володимирі-Волинському, Галичі, Львові, Чернігові та інших.
Літописці ретельно збирали й досліджували всі доступні джерела: твори своїх попередників-літописців, зарубіжні хроніки, Святе Письмо, житія святих, усні перекази та легенди, власн Саме тому літописи є дуже цінним джерелом для вивчення історії тих часів. За до давньоруських літописів можна отримати уявлення про політичне, релігійне життя, діяльність київських та інших князів. Цінним є те, що автори літописів уміщували в тексти історичні документи, що не дійшли до нашого часу. Наприклад, угоди київських князів з Візантією початку Х ст.
Літопис Самійла Величка вважається найвидатнішим історичним твором свого часу. Автор літопису Самійло Величко також був дуже освіченою людиною. Він навчався в Києво-Могилянському колегіумі.
Сторінки Літопису Григорія Граб’янки
Спробуйте прочитати назву літописа.
Пізнавально й цікаво
Києво-Могилянська академія (колегіум) — один з найдавніших вищих навчальних закладів України, що працював протягом 1632-1817 років. Важливу роль в історії академії відіграла Галшка Гулевичівна — заможна киянка, яка подарувала маєток для заснування монастиря і братської школи при ньому. Згодом із цієї школи виросла Києво-Могилянська академія.
Історичне дослідження Самійла Величка охоплює період козацької історії від початку Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького до 1700 р. Літопис супроводжується портретами дев’ятьох гетьманів України. Особливістю Літопису Самійла Величка є прагнення автора залучити широке коло історичних джерел: праці іноземних дослідників, державні документи, козацькі хроніки. До того він намагався ретельно перевіряти інформацію джерел, які використовував у дослідженні.
Провідні ідеї Літопису Самійла Величка не втрачають свого значення і сьогодні.
Поштова марка із зображенням Галшки Гулевичівни
Можешь по русски писать ничего не понятно