ответ
Стародавній Єгипет — цивілізація в стародавній Північній Африці, яка охоплювала територію в нижній течії річки Ніл на місці сучасної країни Єгипет. Стародавня єгипетська цивілізація сформувалась у процесі розвитку доісторичного Єгипту як єдине ціле близько 3100 р. до н. е. (згідно з загальноприйнятою єгипетською хронологією)[1] під час політичного об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту[en] за правління Менеса (якого часто ототожнюють з Нармером)[2]. Історія Стародавнього Єгипту складається з кількох стійких царств, розділених періодами відносної нестабільності, відомими як перехідні періоди: Стародавнє царство за ранньої бронзової доби, Середнє царство за середньої бронзової доби і Нове царство за пізньої бронзової доби.
Вершини своєї могутності Єгипет досяг за часів Нового царства, коли він мав владу над Нубією і значною частиною Близького Сходу, після чого увійшов у період повільного занепаду. Упродовж історії Єгипет був завойований і підкорений низкою іноземних держав, зокрема гіксосами, лівійцями, нубійцями, ассирійцями, ахеменідськими персами, македонцями під проводом Александра Македонського. Грецьке Птолемейське царство, що утворилося після смерті Александра, правило Єгиптом до 30 р. до н. е., коли за часів Клеопатри воно зазнало поразки від Римської імперії і стало римською провінцією[3].
До багатьох досягнень стародавніх єгиптян належать: гірництво, інженерні та будівельні технології, завдяки яким відбувалося спорудження монументальних пірамід, храмів і обелісків; система математики, практична та ефективна система медицини, система зрошення і технології сільськогосподарського виробництва, перші відомі дощаті човни[6], єгипетський фаянс[en] і технології виробництва скла, нові форми літератури, а також найперша відома мирна угода, укладена з хеттами[7]. Стародавній Єгипет залишив довговічну спадщину. Його мистецтво і архітектура широко копійовані, а його давні артефакти потрапили до далеких куточків світу. Його монументальні руїни надихали уяву мандрівників і письменників упродовж багатьох століть. Зацікавленість у старовині і розкопках з боку європейців і єгиптян, яка виникла на початку нового часу, породила наукові дослідження єгипетської цивілізації і призвела до ширшого визнання її культурної спадщини[8].
В 1734 году, после смерти хана Самеке, следующим ханом становится Абилмамбет, а военным лидером — Абылай.
В 1740 году Абилмамбет, Абылай, около 120 султанов и видных глав родов прибыли в Оренбург и заключили договор о покровительстве Российской империи над Средним жузом. В 1764 году в ставке Абылая имелось представительство губернатора Оренбурга генерал-поручика А. П. Лочинова, известное как посольство Арапова, целью работы которого был сбор информации о внешнеполитическом курсе Абылая и установление военных и торговых отношений между Россией и Казахским ханством.