лови может ?
Її початком прийнято вважати виступ доктора теології Віттенберзького університету Мартіна Лютера: 31 жовтня 1517 року він прибив до дверей віттенберзької Замкової церкви свої «95 тез» , у яких виступав проти існуючих зловживань католицької церкви, зокрема проти продажу індульгенцій. Кінцем Реформації можна вважати підписання Вестфальського миру у 1648 році [1], за підсумками якого релігійний фактор перестав грати істотну роль в європейській політиці.
Основними причинами Реформації були подолання феодальної роздробленості і виникнення централізованих держав, економічна криза після появи величезної кількості американського золота і винаходу методу амальгамування, розорення банків, невдоволення різних верств населення Європи моральним розкладанням католицької церкви, яке супроводжувалося економічної і політичної монополізацією.
Одним з основних наслідків реформаційного руху стала поява протестантизму, який набув поширення у всій Європі у віровченнях послідовників Лютера (лютеранство) , Жана Кальвіна (кальвінізм) , «цвиккауских пророків» (анабаптизм) , Ульріха Цвінглі (цвинглианство) , а також виник особливим шляхом англиканства.
Комплекс заходів, зроблений католицькою церквою і єзуїтами для боротьби з Реформацією, отримали назву Контрреформації.
Почему же высадка союзников планировалась именно на сорок четвертый год? Дата выбрана совершенно не случайно. На Западе учитывали, что под Сталинградом и на Курской дуге Советский Союз понес огромные потери. В 44-м страна мобилизовала в армию уже семнадцатилетних. Деревня практически осталась без мужчин. Только на оборонных заводах оставались мальчишки 1926-1927 года рождения, – их не отпускали директора.
Англо-американские спецслужбы, оценивая перспективы войны, сходились во мнении, что к весне 1944 года наступательный потенциал Советского Союза будет исчерпан. Что Советский Союз не сможет нанести гитлеровской Германии удар, сравнимый с предыдущими: под Москвой, Сталинградом и Курском. А, следовательно, ко времени высадки союзников, «Советы увязнут в противостоянии с нацистами и уступят США и Великобритании стратегическую инициативу» .
К моменту высадки союзников на континент был подготовлен и заговор против Гитлера. Полковник фон Штауффенберг, подложивший портфель с бомбой под стол Гитлера и стремившийся к миру со всеми участниками антигитлеровской коалиции, находился в меньшинстве. По замыслу западных организаторов заговора, приведенные к власти в рейхе генералы должны были распустить Западный фронт и открыть американцам и англичанам простор для оккупации Германии и «освобождения» Польши, Чехословакии, Венгрии, Румынии, Болгарии, Югославии, Австрии… Красная Армия должна была быть остановлена в пределах границ 1939 года. Но как известно, заговор провалился.
Второй фронт был открыт только 6 июня 1944 года с высадки англо-американских войск в Нормандии (Северная Франция) и американских войск в южной Франции 15 августа. К этому времени немцы имели во Франции, Бельгии, Голландии группу армий «Запад» в составе 50 дивизий. Против же СССР находилось более 200 дивизий и подавляющее большинство танков и авиации
Англия крупнейшая колониальная империя того времени вторглась с Южную Африку, пытаясь подчинить себе здешние народы. Соответственно она выступала агрессором а буры решили отстоять свою независимость и симпатии многих стран недовольных активной экспансией англии были на стороне буров. Буры были вынуждены под натиском англичан уйти в глубь Африки, когда они захватили голландскую колонию на африке. Но затем на новых землях куда переселились буры вдруг нашли золотые рудники, на которое потом положила глаз Англия.
Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. Їм належать великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури. Об’єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI-початку XVII ст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. Усі вони як тогочасні керівники братств є типовими людьми Відродження. Це яскраві, багатогранні індивідуальності, водночас - керівники суспільного руху та культурні діячі широкого діапазону - учителі, вчені, письменники. Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство, розквіт діяльності якого припадає на 80-і р. XVI ст. Від 1585 р. його покровителем став князь К. Острозький, а згодом - князі Вишенські, Ружинські, Потоцькі, а також заможні купці та ремісники. 3окрема Костянтин Корн, який заповів львівському братству 4 тис. золотих. Усього в братській скарбниці на той час була досить значна сума - близько 50 тис. золотих.
Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві, оскільки школи тут були під захистом козаків. Київська братська школа, заснована близько 1615-1616 рр., була створена одночасно із організацією Київського Богоявленського братства; це засвідчує, що для фундаторів братства і школи головним було саме створення школи. Школа перебувала під постійною опікою видатних політичних і культурних діячів України - Петра Сагайдачного, Петра Могили, Івана Борецького (пізніше - митрополита Йова Борецького), Мелетія Смотрицького, Касіяна Саковича та інших просвітителів, які взяли активну участь у її реформуванні в Києво-Могилянський колегіум (1632р.), що за своєю навчальною програмою був близьким до західноєвропейських університетів. Київський колегіум у першій половині XVIIст. став центром згуртування найкращих національних сил у науці, літературі, філософії. Братства великого значення надавали вихованню, формуванню моральних засад. Братчики не допускали сварок, для всіх були обов’язкові дотримання дисципліни, повага та пошана до старших, чесність та люб’язність. На їх думку освіта – найкраща зброя для захисту своєї віри, подальшої діяльності при братствах працювали друкарні, де випускали підручники, різноманітну літературу. Вони були всестановими, приймали до лав всіх, хто бажав цього і міг щось зробити для розбудови держави, її освіти, культури. Головна увага приділялась словянській та українській мовам, грецькій, латинській, що сприяло засвоєнню античної спадщини, осягненню тогочасної європейської науки та культури.