Іран та Туреччина ідеально підходять для порівняльного аналізу, оскільки вони були одними з небагатьох мусульманських країн, які пережили епоху європейського імперіалізму як незалежні держави. Модернізація значною мірою була роботою корінних еліт в обох суспільствах. У міжвоєнний період національні еліти в Туреччині та Ірані усвідомлювали схожість між собою, і політика, що проводилася в одній країні, часто впливала на іншу. Мустафа Кемаль Ататюрк в Туреччині та Реза Шах Пахлаві в Ірані намагалися сприяти соціально-економічній модернізації у відповідних країнах, наслідуючи Захід. Хоча Ататюрк виправдовував авторитарне правління тимчасовим явищем, називаючи його періодом «опіки», після якого Туреччина здійснить перехід до повноцінної демократії, але, схоже, Реза Шах хвилювався з цього приводу. Після Другої світової війни політичні траєкторії двох країн розійшлися. Туреччина стала «військовою демократією», тоді як Іраном правили спочатку самодержавна монархія, а потім ісламська теократія. В останні роки, здається, Туреччина та Іран схожі і розхожі. З одного боку, ідеологічні основи військового кемалізму та ісламізму опіки, відповідно, все частіше обговорюються та ставляться під сумнів у кожній країні. Однак, поки Туреччина переживає процес демократизації та демілітаризації, теократія в Ірані перетворюється на більш мілітаризований режим, при цьому Революційні гвардії здійснюють посилений контроль як над економікою, так і за політикою.
Основні спільні риси розвитку:
1) Постійна відсіч потенційним претендентам, які зазіхали на їх територіальну цілісність та суверенітет;
2) Модернізаційні процеси, однак із різними результатами та наслідками;
3) Іран, вслід та за прикладом Туреччини проводить ряд реформ: судову, земельну та фінансову;
4) Адаптація елементів західного (про європейського зразка).
Відповідь:
Османська імперія, спробувавши завоювати Кавказ під час першої світової війни, зазнала невдачі. Виявилася неспроможною вона і зупинити наступ військ Антанти в Месопотамії, Палестині та Сирії. Тому 30 жовтня 1918 р. країна капітулювала, підписавши з державами Антанти Мудроське перемир'я, умови якого були досить несприятливі для неї. Переможці не тільки розчленували Османську імперію, захопивши її колишні арабські володіння, а й залишили за собою право окупувати будь-яку частину турецької території. Армія була демобілізована, а військові арсенали передавалися військам Антанти.
Пояснення:
ТАК!
1) Постійна відсіч потенційним претендентам, які зазіхали на їх територіальну цілісність та суверенітет;
2) Модернізаційні процеси, однак із різними результатами та наслідками;
3) Іран, вслід та за прикладом Туреччини проводить ряд реформ: судову, земельну та фінансову;
4) Адаптація елементів західного (про європейського зразка).
1. Обострение социально-экономических и политических противоречий вследствие изменения в отношении власти и собственности;
2. Доминирование в обществе психологической установки у большинства населения на конфронтацию и решение вопросов политики и повседневной жизни с оружием в руках;
3. Крах демократической альтернативы развития страны в связи с разгоном Учредительного собрания большевиками;
4. Отсутствие опыта политического и социального компромисса между различными политическими силами и социальными группами ;
5. Последствия брестского мира с Германией;
6. Экономическая политика большивиков в деревне весной-летом 1918г.;
7. Иностранное военное вмешательство во внутренние дела россиии.
Итоги:
Победоносный для советской власти исход войны не принес спокойствия России. Война стала причиной огромных человеческих жертв (более 13 миллионов человек убитыми и умершими от голода и болезней). Более 2,5 миллионов человек эмигрировали за рубеж. Помимо огромных людских потерь, война причинила значительный ущерб народному хозяйству страны. Общая сумма ущерба России составила 50 млрд. золотых рублей. Промышленные мощности упали до 20% к довоенному уровню. Только леса было вывезено более чем на сумму 1 млн. фунтов стерлингов. Кроме того, война сильно повлияла на морально-нравственное состояние советского общества. Многие исследователи видят связь между событиями гражданской войны и репрессиями 30-х годов. Победа в Гражданской войне создала геополитические, социальные и идейно-политические условия для дальнейшего укрепления большевистского режима. Что означало победу коммунистической идеологии, диктатуры пролетариата, государственной формы собственности и привело к смене тех тенденций, которые вели Россию по западному пути развития.