Объяснение:
1) коммунисты не сдержали своих обещаний. Они обещали "землю крестьянам" , "заводы рабочим" в итоге они этого не выполнили, а мало того стали изымать скот и землю у крестьян под предлогом "излишек". Были массовые репрессии и голодоморы.
2) Войны при Николае 2 ни дали никакой пользы для России. К тому же проигрыши в войнах серьёзно снижали мировой авторитет России. Конечно же от воин царя, страдал простой народ в стране начинались волнения, что в итоге привели к свержению царя.
3) Россия проигрывала войну крошечной Японии. На эту войну тратились колоссальные деньги. Царь полностью увлекся внешней войной, забыв о внутренней политики, далее были расстрелы мирных митингующих, что и привело к первой русской революции.
4) После первой русской революции, царь впервые за многовековую историю Российской Империи принял конституцию и создал думу. Но к сожалению плодов данные изменения не дали.
5) Народ бушивал, нужно было быстрей собрать партию, иначе революция продолжится.
ответ: Конфуціа́нство — китайська етично-філософська школа, основа китайського життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, який жив у 551—479 роках до н. е. Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обов'язку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, в сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконалення індивіда й дотримання норм етикету, проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу.
Объяснение: Конфуцій народився і велику частину життя прожив у царстві Лу. Внутрішньополітична ситуація в ньому була складною. Правитель царства був номінальною фігурою, реальна влада знаходилася в руках одного впливового клану. Не кращими були обставини у всьому Китаї. Єдиної країни не було. Завойована наприкінці XІІ ст. до н. е. гуннським плем'ям чжоу, країна розпалася на кілька великих царств і князівств, що знаходилися в стані міжусобних воєн, що не припинялись.
Чжоуський правитель (Ван), що вважався сином неба, формально мав мандат на вищу владу в Китаї, але фактично остання не поширювалася за межі його домену. Постійні війни між царствами і князівствами, інтриги в боротьбі за владу, важке життя простих людей - городян і сільських жителів - істотно підривали ту цивілізованість, культуру (вень), що була створена китайцями (хуаса) протягом багатьох століть і відрізняла їх від варварів