Война́ за незави́симость США (англ. American Revolutionary War, American War of Independence), в американской литературе она чаще называется Американской революцией[30] (1775—1783) — война Великобритании и лоялистов (лояльных законному правительству британской короны) против революционеров 13 британских колоний, которые провозгласили свою независимость от Великобритании как самостоятельное союзное государство в 1776 году. Произошли значительные политические и социальные изменения в жизни жителей Северной Америки, вызванные войной и победой в ней сторонников независимости[30].
Напівпривілейовані й непривілейовані групи населення. До напівпривілейованого стану належало міщанство, що мало привілеї на міське самоврядування, окремий становий суд, заняття ремеслами й торгівлею. Проте міщани були також зобов’язані сплачувати податки, виконувати повинності на користь приватних власників міст або держави.
Найзаможнішою частиною населення міст був патриціат, що складався з найбагатших купців, лихварів і ремісників. До бюргерства або середньої за рівнем заможності частини міщанства належали цехові майстри і більшість купецтва. Основою соціальної піраміди міського населення був плебс, який складався з дрібних ремісників і торговців.
Переважну більшість населення українських земель (близько 80 %) складало селянство, що було непривілейованим станом. За своїм правовим становищем воно поділялося на «непохожих» (або «отчичів») і «похожих» (або «вільних») селян. Правом безперешкодного переходу від одного землевласника до іншого користувалися лише останні. «Непохожі» селяни примусово й безоплатно працювали в господарстві пана.