Пітер Пауль Рубенс— фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко, дипломат, колекціонер. Він проявив себе як в історичному живописі й живописі на релігійну та міфологічну тематику, так й у жанрі портрета, пейзажу та декоративного живопису. Каталог робіт Рубенса, складений британським істориком Майклом Джаффе налічує 1403 одиниці, за винятком численних копій, виконаних у майстерні художника.1623 року померла 12-річна дочка Рубенса. У 1626 році від чуми померла перша дружина Рубенса, Ізабелла, через що він тоді покинув живопис та поринув у дипломатію. У 1630 році він їздив до Лондона і там підготовляв мир між Іспанією і союзником Голландії — Англією.
1630 року він закохався у дальню родичку першої дружини, 16-річну Елен Фурман (нід. Hélène Fourment), з якою тоді ж взяв другий шлюб. Він написав в листі до друга:
Я взяв молоду дружину, дочку чесних городян, хоча мене з усіх боків намагалися переконати зробити вибір при дворі, але я злякався цього лиха знатності та особливо зверхності. Я хотів мати дружину, яка б не червоніла, бачачи, що я беруся за пензля.
Цей шлюб Рубенса був щасливішим за перший — він мав дружину, яка була повноцінним уособленням його мрій. Елен народила Рубенсу 5 дітей
Полотна Рубенса можна умовно розділити на три категорії:
ті, які він малював сам,
ті, які він малював частково, зазвичай руки й обличчя,
ті, які були створені під його загальним керівництвом.
Можно сказать, что аграрной реформеСтолыпина не повезло. О ней все слышали, но мало кто разбирался в деталях. Во-первых, реформы были осуществлены достаточно поздно – не 1861, а только в 1906 году. Кроме этого, не следует забывать, что переход от натурального типа экономики к рыночному в условиях административно-командной системы возможен на основе активной деятельности государства. ... Поэтому многие из крестьян, даже имея возможность, не покупали землю. - сопротивление российской «социалистической» интеллигенции и иерархов русской православной церкви, категорически выступавших против частной собственности на землю с правом купли-продажи и считавших, что реформа обогатит 10-15% крестьян, а остальных без общинной защиты пустит по миру.
Можно сказать, что аграрной реформе Столыпина не повезло. О ней все слышали, но мало кто разбирался в деталях. Во-первых, реформы были осуществлены достаточно поздно – не 1861, а только в 1906 году. Кроме этого, не следует забывать, что переход от натурального типа экономики к рыночному в условиях административно-командной системы возможен на основе активной деятельности государства. При этом особую роль должна сыграть финансово-кредитная деятельность государства. С экономической точки зрения, начатая аграрная реформа была необходима и прогрессивна. В случае удачи она сулила более интенсивные формы хозяйствования, более высокие урожаи, более высокий уровень жизни. Столыпину пришлось столкнуться с множеством проблем. Царь, поддерживавший Столыпина вначале, позже, когда угроза революции спала, фактически стал на позицию его противников. Большинство предложений Столыпина, даже принятых Госдумой, были отвергнуты промонархистским Госсоветом. Для успеха аграрной реформы надо было преодолеть три препятствия: - сопротивление консервативных помещичье- бюрократических верхов, на это ушло 4 года, с 1907 по 1911, пока закон о хуторах и отрубах не был утвержден царем; - консерватизм крестьянской общины. Русский неграмотный крестьянин, никогда не знавший частной собственности, считал всю землю, принадлежащей тому, кто на ней работает. Среди крестьян была распространена идея «черного передела» - когда вся земля достанется крестьянам бесплатно, умело подогреваемая многочисленными социалистическими агитаторами. Поэтому многие из крестьян, даже имея возможность, не покупали землю. - сопротивление российской «социалистической» интеллигенции и иерархов русской православной церкви, категорически выступавших против частной собственности на землю с правом купли-продажи и считавших, что реформа обогатит 10-15% крестьян, а остальных без общинной защиты пустит по миру.
Відповідь:
Пітер Пауль Рубенс— фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко, дипломат, колекціонер. Він проявив себе як в історичному живописі й живописі на релігійну та міфологічну тематику, так й у жанрі портрета, пейзажу та декоративного живопису. Каталог робіт Рубенса, складений британським істориком Майклом Джаффе налічує 1403 одиниці, за винятком численних копій, виконаних у майстерні художника.1623 року померла 12-річна дочка Рубенса. У 1626 році від чуми померла перша дружина Рубенса, Ізабелла, через що він тоді покинув живопис та поринув у дипломатію. У 1630 році він їздив до Лондона і там підготовляв мир між Іспанією і союзником Голландії — Англією.
1630 року він закохався у дальню родичку першої дружини, 16-річну Елен Фурман (нід. Hélène Fourment), з якою тоді ж взяв другий шлюб. Він написав в листі до друга:
Я взяв молоду дружину, дочку чесних городян, хоча мене з усіх боків намагалися переконати зробити вибір при дворі, але я злякався цього лиха знатності та особливо зверхності. Я хотів мати дружину, яка б не червоніла, бачачи, що я беруся за пензля.
Цей шлюб Рубенса був щасливішим за перший — він мав дружину, яка була повноцінним уособленням його мрій. Елен народила Рубенсу 5 дітей
Полотна Рубенса можна умовно розділити на три категорії:
ті, які він малював сам,
ті, які він малював частково, зазвичай руки й обличчя,
ті, які були створені під його загальним керівництвом.
Він був видатним митцем доби бароко!
Пояснення: