Деякі історики припускають, що саме візантійська дипломатія переконала печенігів напасти Святослава. В книзі Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» йдеться про необхідність союзу [Візантії] з печенігами для захисту від росів і угорців («Прагніть до миру з печенігами»), а також, що печеніги представляють серйозну небезпеку для русів, долаючи пороги На підставі цього підкреслюється, що використання печенігів для усунення ворожого князя відбулося у відповідності з візантійськими зовнішньополітичними установками того часу. Хоча «Повість временних літ» називає в якості організаторів засідки не греків, а переяславців (болгар), а Іоанн Скілиця повідомляє, що візантійське посольство, навпаки, просило печенігів пропустити русів.
При епископе Альберте развивалась Рига, был создан Рижский рат, построена каменная крепостная стена, в 1211 году началось строительство Домского собора. В городе уже в первой половине 13-го столетия проживали и ливы, и балты, и немцы, возник так называемый «русский квартал». Последнее связано с тем, что епископ стремился развивать торговлю с Русью.
После покорения земель ливов, селов и латгалов Альберт сумел завоевать и территорию эстов. Епископ умер 17 января 1229 года. Хотя ему не удалось взять под контроль всю территорию Латвии (крестоносцам еще не подчинялись курши и земгалы), Альберт считается основателем Ливонской конфедерации.
У южной стены Домского собора в 1897 году был поставлен памятник основоположнику Риги епископу Альберту (Буксгевдену) (ок. 1165 – 1229). Скульптура была утрачена во время Первой мировой войны. В 2001 году на пожертвования балтийских немцев памятник был воссоздан и открыт во время торжеств по случаю 800-летия Риги.
