Іва́н Ґо́нта це сотник надвірної міліції магната Францішека Салезія Потоцького, керівник українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини — повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, що вибухнуло 1768-го року на землях Правобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої.
Зі спогадів Вероніки Кребс, на початку 1760-х років управитель маєтків київського воєводи Францішека Салезія Потоцького Рафал Младанович домігся зарахування здібного юнака до уманської козацької міліції, сформованої з місцевих селян. Згодом Ґонта став старшим сотником. Він звернув на себе увагу Потоцького, ставши його довіреною особою, одержав у володіння 2 села — Розсішки й Орадівку, що давали річний прибуток 20 000 злотих. Ф. С. Потоцький звільнив сотню Ґонти з-під командування полковників (мав 2 полки надвірних козаків), підпорядкувавши її безпосередньо губернаторові. Крім того, він обіцяв випросити в короля грамоту на шляхетство для Ґонти. 1760-го року на власні кошти він збудував церкву святої Параскеви у рідному селі. Разом із дружиною робив значні пожертвування на храм, за що обоє були удостоєні честі бути намальованими в цій церкві (зображення збереглися донині), з чого можна судити, що вони були досить заможною родиною і посідали певне місце в суспільстві. Церква була зруйнована на початку 1960-х років, а на її місці був збудований клуб.
1. «Раб с хижиной» работал лучше, потому что он начал работать для себя, отдавая часть урожая хозяину.
2. Это частично зависимые крестьяне. Зависимость была обусловлена договором между самим крестьянином и нанимателем, по истечении которого колон мог свободно уйти к другому нанимателю или продлить договор.
3. Римляне называли Траяна лучшим из императоров. Траян любил говорить: "Я хочу быть таким императором, какого сам бы себе желал, если бы был подданным". При нём прекратились казни по ложным доносам. Из корысти и зависти они губили ни в чём не повинных людей. Доносчикам доставалась часть имущества казненных. Они быстро продвигались по службу, становились консулами и сенаторами. Рабы же доносили на своих господ, желая получить от императора свободу. Траян был выдающимся полководцем. При нём были сделаны последние в истории Рима завоевания. Траян подчинил племена даков. Но вскоре в тылу римских войск восстали покорённые народы. Траян вынужден был повернуть назад, на обратном пути он заболел и умер. Римская империя перешла к обороне своих границ, с Траяном в Риме стала процветать римская империя.