\Спарта́к (лат. Spartacus, греч. Σπάρτακος; погиб в апреле 71 года до н. э. на реке Силари, Апулия) — руководитель восстания рабов и гладиаторов в Италии в 73—71 годах до н. э. Был фракийцем, при до конца не ясных обстоятельствах стал рабом, а позже — гладиатором. В 73 году до н. э. вместе с 70 сторонниками бежал из гладиаторской школы в Капуе, укрылся на Везувии и разбил высланный против него отряд. В дальнейшем смог создать сильную и относительно дисциплинированную армию из рабов и италийской бедноты и нанести римлянам ряд серьёзных поражений. В 72 году до н. э. он разбил обоих консулов, его армия выросла, по разным сведениям, до 70 или даже до 120 тысяч человек. С боями Спартак дошёл до северных границ Италии, по-видимому, предполагая перейти Альпы, но потом повернул обратно.
Римский сенат назначил командующим в войне Марка Лициния Красса, который смог повысить бое правительственной армии. Спартак отступил в Бруттий, откуда планировал переправиться в Сицилию, но не смог преодолеть Мессинский пролив. Красс отрезал его от остальной Италии рвом и укреплениями; восставшие смогли прорваться и одержать победу в ещё одном сражении. Наконец, в апреле 71 года до н. э., когда ресурсы были исчерпаны, а в Италии появились ещё две римские армии, Спартак вступил в последнюю битву на реке Силар. Он погиб в бою, повстанцы были перебиты.
Личность Спартака с XIX века очень популярна: вождь восстания является главным героем ряда известных книг, художественных фильмов и других произведений искусства. Высокую оценку Спартаку дал Карл Маркс, и в дальнейшем эта оценка получила распространение в марксистской историографии. Спартак стал символом коммунистического движения. Многие исследователи отмечают связь восстания как со стихийной борьбой против рабовладения, так и с гражданскими войнами, развернувшимися в Риме в I веке до н. э.
Відповідь:
Оккупа́ция Литвы́ наци́стской Герма́нией — оккупация территории Литовской ССР войсками нацистской Германии (Третьего рейха) и её союзников в период с 22 июня 1941 года по 28 января 1945 года во время Великой Отечественной войны.
На первом этапе литовцы воспринимали немцев как освободителей от советского репрессивного режима. В надежде на восстановление независимости и автономии литовцы организовали Временное правительство. Вскоре их отношение к немцам ухудшились, так как нацисты считали литовцев одной из низших рас и эксплуатировали их в целях военных и экономических интересов Третьего рейха. В период оккупации погибло 370 тысяч жителей Литвы, в том числе 190 тысяч литовских евреев
Пояснення:
Ставлення США до Мінських угод, санкції проти Росії і можливість постачати оборонне озброєння Україні - про це новий спеціальний представник Держдепартаменту США з вирішення конфлікту в Україні Курт Волкер розповів в інтерв'ю кореспонденту ВВС Полу Вуду.
ВВС: Ви були на лінії фронту. Розкажіть, що ви там побачили, і що ви сказали українським посадовцям про те, як США допомагатимуть покласти край цьому конфлікту.
Курт Волкер: Я й справді вчора був на лінії розмежування на Сході України. Ми відвідували місто Авдіївка, де раніше жило 35 тисяч, а зараз близько 23-х тисяч мешканців. Люди були змушені втікати. Місто піддавалося обстрілам з артилерії, мінометів, танків, особливо у лютому і пізніше.
Це - велика трагедія. З цього зрозуміло, що це гаряча війна, а не заморожений конфлікт. Щодня відбувається більше тисячі, а то й півтори тисячі порушень перемир'я. Кількість жертв у 2017 році зросла приблизно на 65% порівняно із 2016-м. Цього року загинуло більше людей, ніж за
попередні два роки. Тобто, це - дуже активний конфлікт, це по-перше.
Другий момент, - величезна кількість жертв. Ми бачимо людей, яким відірвало кінцівки, коли вони просто йшли вулицею. Бачимо будинки, що перетворилися на руїни через обстріли ззовні. Бачимо школярів, котрих вчать пригинатися та ховатися, коли йде обстріл. Бачимо неймовірну стійкість суспільства, коли керівні органи та військові, громада, вчителі - усі працюють злагоджено, щоб захистити людей, відновити руйнування якомога швидше і повернутися до нормального життя.
ВВС: Отже, це - гаряча війна. Яка ймовірність того, що вона стане ще гарячішою, що, можливо, Росія втягнеться у справжній військовий конфлікт з Україною, а Захід стане на захист українців?
К. В.: По-перше, Росія вже присутня на сході України. У цьому немає сумнівів, а, отже, це конфлікт, у якому Росія бере безпосередню участь. Ми хочемо покласти край цьому конфлікту. Ми не прагнемо вступати у війну, ніхто не хоче вступати у війну з Росією.
ВВС: Адміністрації президента Обами важко далося це питання. Що ви збираєтеся зробити, аби досягти того, що їм не вдалося?
К. В.: Гадаю, адміністрація Обами не брала активної участі у просуванні рішення цієї проблеми. Ця ситуація вважалася суто проблемою Європи. Для Європи це надзвичайно важливо, тож вона має ґрунтовно цим займатися. Але у цьому задіяна і Росія, і усі сторони - Росія, Україна, Німеччина, Франція - закликають до більшої участі США у цьому питанні, і саме це ми і збираємося робити - відігравати більшу роль.