Так, я погоджуюсь з думкою, що початок ХХ століття був часом політизації українського громадського руху. Це було пов'язано зі зростанням національної самосвідомості та прагненням українців до політичної незалежності.
Проте не всі політичні партії займали помірні позиції щодо майбутнього. Наприклад, Соціал-демократична робітнича партія України (СДРПУ) виступала за соціалістичні перетворення та революційні методи боротьби. Також були й націоналістичні партії, наприклад Українська національно-демократична партія (УНДП), яка виступала за політичну незалежність України.
Більшість політичних партій займали помірні позиції щодо майбутнього, тому що вони прагнули поступових змін і не хотіли ризикувати соціальною та політичною стабільністю. Крім того, українські політичні лідери на той час розуміли, що Україна перебуває у складі Російської імперії і не можуть діяти надто різко, щоб не привернути до себе небажаної уваги з боку центральної влади.
Основним прорахунком українських політичних лідерів на той час було те, що вони не змогли об'єднатися в єдину силу та діяти узгоджено. Крім того, вони не змогли залучити достатню кількість підтримки з боку населення, що ускладнило їхню боротьбу за політичну незалежність.
1. Фараон
2. Вельможи, жрецы
3. Армия
4. Писцы.
5.Ремесленники
6. Крестьяне
7. Рабы