Масштаб пандемії "Чорної смерті", коли від хвороби померло близько 20% населення Європи, шокував європейців. Водночас у поширенні епідемії не було чогось дивного, якщо поглянути на стандарти життя середньовічних міст і сел. Люди жили в перенаселених будинках, які не провітрювалися і в які майже не потрапляло світло. У селах один дах ділили з худобою. Міста були засмічені нечистотами. Стічні канави, в які потрапляла кров забитих тварин, були джерелом жахливого смороду. Час від часу королі та феодали змушували своїх підданих прибирати місто, але за кілька днів відновлювалася попередня ситуація. Все це створювало середовище для поширення різних хвороб. Смерть від кору, віспи, грипу, дизентерії, пневмонії чи звичайного бронхіту не була чимось дивним. Рівень медичних знань часто базувався на творах античних авторів, таких як Гіппократ. Лікарі давали рекомендації, але навіть не завжди оглядали людей. У ролі "хірургів" працювали цирульники, які пускали кров без дезінфекції, а для багатьох європейців доступними були лише послуги сільських знахарів.
Рублев продолжил лучшие традиции современного русского и византийского искусства. Сильное воздействие на него, несомненно, оказало творчество Феофана Грека. Быть может, Рублев был знаком и с новгородскими росписями Феофана и его учеников. Он наследует не только высокое техническое мастерство - для него, так же как для Феофана, иконопись - это “умное делание”. И Феофан и Рублев стремятся выразить в искусстве “мудрость жизни”. Однако в творчестве московского художника живописная концепция 14 века подверглась коренной переработке. Феофановское “индивидуалистическое” начало - свободный, широкий мазок, эскизность исполнения - несвойственно живописи Рублева. 2. В работе над убранством Благовещенского собора встретились два великих мастера древней Руси, по-своему выразивших в искусстве полную драматических столкновений эпоху. Феофан — в трагических, титанических образах, Рублев — в гармонически-светлых, воплотивших мечту о мире и согласии между людьми. Именно эти два мастера были создателями классической формы русского иконостаса. 3. Творчество Феофана Грека и Рублёва являются одной из вершин русской и мировой культуры. Выбери предложения
Діти ходили до школи. Провідну роль у формуванні особистості юного римлянина грало домашнє навчання і виховання. Тут діти отримували релігійне виховання, при цьому батько виконував обов'язки жерця. Родині древніх римлян покровительствовало безліч богів: Юнона шанувалася як охоронниця шлюбу і кохання, дволикий Янус охороняв двері дому та й т д. Батько був у сім'ї необмеженим володарем. Він мав право навіть продати своїх дітей в рабство. Мати користувалася куди меншими правами, ніж батько, але грала у вихованні почесну роль. Дівчатка та дівчата знаходились під невсипущим наглядом матері аж до заміжжя. Хлопчики до 16-річного віку під наглядом батька вивчали домашню та польові роботи, опановували мистецтво володіння зброєю. Весь цей час їм потрібно було носити довге волосся [5,19]. Атмосфера в родині часто була далеко не ідилічної. Нерідко матері довіряли дочкам свої таємні захоплення та зради. На очах дітей батьки творили жорстоку розправу над рабами, брали участь у непристойних пиятиках.
Водночас у поширенні епідемії не було чогось дивного, якщо поглянути на стандарти життя середньовічних міст і сел.
Люди жили в перенаселених будинках, які не провітрювалися і в які майже не потрапляло світло.
У селах один дах ділили з худобою. Міста були засмічені нечистотами. Стічні канави, в які потрапляла кров забитих тварин, були джерелом жахливого смороду. Час від часу королі та феодали змушували своїх підданих прибирати місто, але за кілька днів відновлювалася попередня ситуація.
Все це створювало середовище для поширення різних хвороб. Смерть від кору, віспи, грипу, дизентерії, пневмонії чи звичайного бронхіту не була чимось дивним.
Рівень медичних знань часто базувався на творах античних авторів, таких як Гіппократ.
Лікарі давали рекомендації, але навіть не завжди оглядали людей. У ролі "хірургів" працювали цирульники, які пускали кров без дезінфекції, а для багатьох європейців доступними були лише послуги сільських знахарів.