Тема еміграції громадян до інших країн є, на мій погляд, однією з найактуальніших та найболючіших для нашого сучасного суспільства. Розглядати це питання можна, як і всі проблеми, з двох сторін, оскільки причини для виїзду за кордон можуть бути різними. Я вважаю, необхідно розглядати кожну з них.
По-перше, еміграція може бути вимушеною, коли на своїй землі жити неможливо і необхідно шукати добробуту на чужій, хоча це дуже важко. Протягом життя людину спіткають різні події, з якими кожен бореться по-своєму. Переконливим доказом цього аргументу є твір Василя Стефаника «Камінний хрест», головний герой – Іван Дідух – вимушений переїхати до Канади разом зі своєю сім’єю через передчуття майбутньої кризи. Викликані промовами сусідів почуття болю та жалю розкривають душу емігрантів. Хазяїн переконаний, що чужа країна - могила для нього й дружини, бо втрата Батьківщини дорівнює смерті. На мою думку, Іван Дідух - це узагальнений образ, у якому втілені риси й переживання багатьох переселенців.
По-друге, є й такі випадки, коли людина добровільно покидає свою країну і виїжджає закордон на роботу, для навчання тощо. Валюта росте, тому заробітки у країнах Європи – це вигідно. Освіту у Польщі, Німеччині, Нідерландах отримувати сьогодні дуже престижно, а крім того – результативно, і я з цим погоджуюсь. Прикладом цього є те, що чимало громадян західної частини України виїжджають працювати до Польщі та Росії, багато спеціалістів (зокрема програмісти) країн СНД проживають та обіймають посади в Америці, Канаді, Китаї. Як на мене, необхідно будувати таку країну, аби вигідну для себе та для держави працю та якісну освіту можна було здобувати не залишаючи своє батьківщини.
Таким чином, еміграція – це не завжди невірність Батьківщині, іноді переїзд до іншої держави є загалом обґрунтованим. Це нам доводить і література, і життя. Але необхідно пам’ятати, де ми народилися, та покращувати стан своєї власної країни – це є, на мою думку, головним обов’язком кожного
Причиной послужило то, что у петра 1 не осталось наследника, а преемника он себе назначить не успел, т.к. умер. после его смерти, под покровительством а.д. меншикова, взошла жена петра 1 екатерина. особыми знаниями и умениями она не блистала и все что могла - это поставить свою подпись на документе. фактически в это время страной правил верховный тайный совет в составе а.д.меншикова, г.и. головкина, п.а.толстого, ф.м.апраксина, а.и.остермана и герцога голштинского. после смерти екатерины 1 на престоле оказался 11-летний Петр 2. тоже сам фактически не правил. велась борьба за внимание молоого императора между меншиковым и долгорукими. петр2 не желал заниматься гос.деятельностью и тратил свое время на развлечения. умер в 1730 году в 14 лет от скоротечной болезни. следующей на престоле оказалась анна иоановна. сначала предполагалось что она станет пешкой в руках правящей верхушки дворян, поэтому ею были подписаны кондиции. но после вступления на престол она их разорвала и теперь ни от кого не зависела. период ее правления называют "бироновщиной", т.к. ни одно государственное решение она не принимала баз своего фаворита эрнста-иоганна бирона. анна иоановна изменила структуру управления гос-вом, оказывала поддержку дворянству и начала расширение их привилегий, в ее правление выросло количество продукции металлургии и резко увеличился экспорт. после нее на престоле оказался малолетний иван 5 антонович, сын анны леопольдовны(племянницы анны иоановны) которая стала при нем регентом. в 1741 году был совершен переворот в пользу елизаветы петровны - дочери петра 1. она продолжила политику отца и правила страной 20 лет. в ее правление россия участвовала в семилетней войне и почти выиграла ее, но елизавета умерла. на престол после нее взошел петр 3, который ненавидел все русское, поэтому коренным образом поменял внешнюю политику страны предложив союз бывшему при елизавете противнику россии прусскому королю и возвратил все завоеванные в период семилетней войны земли назад. русская армия была недовольна петром 3. и эти воспользовалась его жена екатерина, которая после случившегося переворота стала екатериной 2 великой.она правила 34 года. на екатерине 2 закончилась эпоха дворцовых переворотов.
В Японии буржуазная революция 1868году осталась незавершённой нелеквидировало монархию и некоторые другие пережитки феодализма. Но монархия по существу стала поменьше чем буржуазной. В первой половине проведены буржуазные реформы :было центролизовано управление страной. Создана (на основе всеобщей повинности) регулярная армия, подчинённая императору, введена единная валюта Иена. На деньги которые брали у народа, строились заводы которые потом давали 30%-40%прибыли. Япония использовала технику западной Европы и США.
Объяснение:
Тема еміграції громадян до інших країн є, на мій погляд, однією з найактуальніших та найболючіших для нашого сучасного суспільства. Розглядати це питання можна, як і всі проблеми, з двох сторін, оскільки причини для виїзду за кордон можуть бути різними. Я вважаю, необхідно розглядати кожну з них.
По-перше, еміграція може бути вимушеною, коли на своїй землі жити неможливо і необхідно шукати добробуту на чужій, хоча це дуже важко. Протягом життя людину спіткають різні події, з якими кожен бореться по-своєму. Переконливим доказом цього аргументу є твір Василя Стефаника «Камінний хрест», головний герой – Іван Дідух – вимушений переїхати до Канади разом зі своєю сім’єю через передчуття майбутньої кризи. Викликані промовами сусідів почуття болю та жалю розкривають душу емігрантів. Хазяїн переконаний, що чужа країна - могила для нього й дружини, бо втрата Батьківщини дорівнює смерті. На мою думку, Іван Дідух - це узагальнений образ, у якому втілені риси й переживання багатьох переселенців.
По-друге, є й такі випадки, коли людина добровільно покидає свою країну і виїжджає закордон на роботу, для навчання тощо. Валюта росте, тому заробітки у країнах Європи – це вигідно. Освіту у Польщі, Німеччині, Нідерландах отримувати сьогодні дуже престижно, а крім того – результативно, і я з цим погоджуюсь. Прикладом цього є те, що чимало громадян західної частини України виїжджають працювати до Польщі та Росії, багато спеціалістів (зокрема програмісти) країн СНД проживають та обіймають посади в Америці, Канаді, Китаї. Як на мене, необхідно будувати таку країну, аби вигідну для себе та для держави працю та якісну освіту можна було здобувати не залишаючи своє батьківщини.
Таким чином, еміграція – це не завжди невірність Батьківщині, іноді переїзд до іншої держави є загалом обґрунтованим. Це нам доводить і література, і життя. Але необхідно пам’ятати, де ми народилися, та покращувати стан своєї власної країни – це є, на мою думку, головним обов’язком кожного